Перелік видів основних та додаткових покарань, що можуть застосуватися до неповнолітніх засуджених, відповідно до ст. 98 КК України є вичерпним. Вирок суду змінено, оскільки ним було помилково застосовано до неповнолітнього засудженого додаткове покарання у виді конфіскації майна

Вироком апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2005 р. К. засуджено за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 4 ст. 187 КК на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів визначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення покарання, призначеного за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 6 травня 2005 р. у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути з К. судові витрати.

У касаційному порядку вирок не переглядався.

Згідно з вироком К. визнано винним у тому, що він 1 травня 2005 р. близько 0 год. 30 хв., з метою заволодіння чужим майном напав на Б. і, погрожуючи їй мисливським ножем, висловив вимогу передати йому гроші, а після відмови потерпілої, умисно, з метою позбавити її життя, завдав три удари ножем із значною силою у місця розташування життєво важливих органів, чим спричинив два проникаючих поранення грудної клітини з ушкодженням серця, а також проникаюче поранення черевної порожнини з пошкодженням шлунка, від чого потерпіла померла на місці скоєння злочину. Після зазначених дій К. заволодів грошима потерпілої в сумі 52 грн і з місця скоєння злочину втік.

4 травня 2005 р. близько 22 год. 30 хв., з метою заволодіння чужим майном К. напав на М. і, погрожуючи ножем, висловив вимогу передати йому мобільний телефон і сумку, а після відмови потерпілої, умисно, з метою позбавити її життя, завдав три удари ножем із значною силою у місця розташування життєво важливих органів, чим спричинив два проникаючих поранення грудної клітини зліва, з ушкодженням серця та легенів, а також поранення грудної клітини справа, заподіявши такими діями потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, від яких остання померла на місці скоєння злочину. Після зазначених дій К. заволодів мобільним телефоном потерпілої та її сумкою і з місця злочину втік.

У клопотанні прокурор, не оспорюючи доведеність вини К. у вчиненні злочинів, за які його засуджено, і правильність кваліфікації його дій, порушив питання про зміну постановленого вироку в зв’язку з неправильним застосування кримінального закону в частині призначення покарання.

У поданні суддів підтримано клопотання прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про необхідність зміни судового рішення щодо К., перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України визнали, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Апеляційний суд при призначенні покарання К. на підставі ч. 4 ст. 70 КК поглинув покарання призначене вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 6 травня 2005 р. Таке рішення суду суперечить роз’ясненням, які містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Проте, скасувати вирок апеляційного суду в цій частині неможливо, тому що в даному випадку буде погіршено становище засудженого, що відповідно до ч. 2 ст. 400-4 КПК не допускається.

Оскільки К. на момент вчинення злочинів у травні 2005 р. був неповнолітнім, то згідно ч. 2 ст. 98 КК додаткове покарання у виді конфіскації майна до нього застосовуватися не може.

У зв’язку з тим, що під час розгляду справи допущено неправильне застосування кримінального закону, Верховний Суд України вирок Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2005 р. щодо К. змінив і виключив з нього рішення суду про застосування до К. додаткового покарання у виді конфіскації майна. У решті вирок залишив без змін.