01043, м. Київ, вул. П.Орлика, 4

тел./факс: 594-54-11, Е-mail:presa@scourt.gov.ua

21 березня 2011 року Верховний Суд України розглянув справу за позовом Дмитра Олійника до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Станіслава Грінченка, треті особи: Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лідія Іванова, Євген Кирчатий, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

За результатами розгляду скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року у даній справі, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 360-4 ЦПК України.

Верховний Суд України не погодився з висновками Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про те, що, по-перше, ПАТ «ОТП Банк» не мав права на укладення договору споживчого кредиту зі Станіславом Грінченком, оскільки кредит надано в іноземній валюті, а банк не отримав індивідуальної ліцензії, необхідної для надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу; а, по-друге, що наявність у банку банківської ліцензії та дозволу на право здійснення операцій із валютними цінностями, виданих НБУ, не є достатньою підставою для здійснення банком валютних операцій.

За висновком Верховного Суду України основним законодавчим актом, що регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій із валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.