На цьому наголосив Голова Верховного Суду України Василь Онопенко на нараді суддів апеляційного та місцевих загальних судів м. Києва, що відбулася у вівторок 5 червня 2007 р. На нараді обговорювалися актуальні питання реалізації принципів самостійності судів та незалежності суддів, які надзвичайно гостро постали у зв‘язку з намаганнями політичних сил, різних владних суб‘єктів втручатися в здійснення правосуддя та здійснювати тиск на суддів.

Голова Верховного Суду України зазначив, що якщо буквально нещодавно президії Верховного Суду та Ради суддів України констатували системність та відвертість тиску на суддів і втручання в діяльність судів, зокрема при вирішенні суддями судових справ, формуванні суддівського корпусу, призначенні суддів на адміністративні посади, вирішенні питань про відповідальність суддів, то з урахуванням подій останніх днів можна сказати більш категорично — такі втручання та тиск набули свавільного, нормативного та інституційного характеру.

Вони вже навіть не приховуються, для їх застосування вибираються відверто незаконні засоби. Як це не парадоксально звучить, але втручання у діяльність судів і тиск на суддів закріплюються нормативно, наприклад в постановах парламенту. Зокрема, йдеться про ухвалену народними депутатами України 17 травня 2007 р. Постанову Верховної Ради України “Про спроби маніпулювання Печерським районним судом м. Києва у впливі на діяльність Центральної виборчої комісії”, в якій містяться вказівки, яке рішення суд мав ухвалити у конкретній судовій справі.

Небезпечність втручання в діяльність судів та тиску на суддів підвищується й тим, що якщо раніше це робили окремі особи, у тому числі й посадові, то останнім часом це здійснюють цілі державні інституції. У зв‘язку з цим Василь Онопенко навів слова заступника Голови Вищої ради юстиції (ВРЮ) Миколи Шелеста, який на засіданні Ради суддів України 1 червня 2007 р. сказав: "Вища рада юстиції остаточно визначилася зі своїм антиконституційним курсом, курсом на втручання в судову діяльність і вчинення тиску на суддів при прийнятті ними рішень. Це стало можливим у зв’язку з тим, що за останні півтора місяці у Вищій раді юстиції склалася більшість, яка працює на одну політичну силу". Таку заяву він зробив у зв‘язку із внесенням змін до регламенту Вищої ради юстиції на підставі відомої постанови Верховної Ради України про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади. Фактично заступник Голови ВРЮ попередив суспільство, суддівський корпус про небезпеку для правосуддя, яка виходить від цього органу.

Голова Верховного Суду України закликав суддів у правовий спосіб, за допомогою органів суддівського самоврядування відстоювати правові гарантії здійснення правосуддя та незалежності суддів, не допускати втягнення суддів у будь-яку незаконну діяльність.

Особливу увагу Василь Онопенко приділив рішенню Ради суддів України від 31 травня 2007 р. щодо призначення суддів на адміністративні посади, яке було прийнято з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 16 травня 2007 р., а також відповідним постановам парламенту з цих питань. Він зазначив, що ці постанови не ґрунтуються на положеннях Конституції та законів України. Запропонований у них порядок призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення з цих посад не витримує жодної критики з точки зору принципів поділу влади, незалежності суддів, заборони втручатися в діяльність суду тощо.

Так, за встановленим парламентською постановою порядком голова суду чи його заступник призначаються Вищою радою юстиції за поданням члена ВРЮ. На сьогодні з 20 членів цього органу лише 2 працюють на постійні основі. Усі решта — на громадських засадах. Таким чином, за поданням працівника прокуратури (Генерального прокурора, його двох заступників, які є сьогодні членами ВРЮ) може призначатися або звільнятися голова чи заступник голови суду, при цьому прокурор є суб‘єктом процесу — про яку незалежність суддів можна говорити. Або призначення на посаду голови суду ініціює практикуючий адвокат, який є членом ВРЮ на громадських засадах. А завтра адвокат приходить по справі до суду!!! Ще одна ситуація — кандидата на посаду голови суду пропонує керівник центрального органу виконавчої влади — Міністр юстиції, який за посадою входить до складу ВРЮ. Це саме стосується народного депутата, який є членом ВРЮ. Виходить суцільне втручання і суцільна залежність голів судів від прокуратури, адвокатури, виконавчої та законодавчої влади. Крім того, правовий парадокс — вносять подання про призначення та звільнення ті, хто це призначення чи звільнення здійснює — самі члени ВРЮ.

Голова апеляційного суду м. Києва Антон Чернушенко категорично відкинув звинувачення на адресу судової влади, зокрема Ради суддів України, яка вирішила здійснювати функцію призначення та звільнення суддів з адміністративних посад до законодавчого врегулювання цього питання, в узурпації влади. Він зазначив, що ці звинувачення є абсолютно безпідставними, оскільки зміст судової влади та засади її функціонування визначені Конституцією та відповідними законами. Виходячи з цього, рішення Ради суддів України повністю відповідає Конституції та законам.

Антон Чернушенко також зазначив, що своїми діями та рішеннями ВРЮ блокує діяльність судової влади. Він підкреслив, що судова система має достатньо законодавчих механізмів, щоб у правовий спосіб вплинути на ситуацію і відстояти конституційні засади правосуддя, чим не лише запобігти руйнації судової системи, а й забезпечити її єдність, “зцементувати” судову систему.

На нараді було прийнято рішення про підтримку рішення Ради суддів України та її позиції у відстоюванні інтересів суддів, інтересів правосуддя.