Вирішуючи спір про відшкодування шкоди заподіяної орендованому майну, слід враховувати, що право на захист речового права на чуже майно має лише особа, яка має таке речове право.

Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Спортивний клуб “Олімп” на постанову Вищого господарського суду України від 14 квітня 2005 р. у справі №39/237 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Спортивний клуб “Олімп” до молодіжного благодійного фонду сприяння розвитку фізичної культури та спорту “Молодь. Спорт. Місія”, закритого акціонерного товариства “Футбольний клуб “Динамо Київ” про стягнення суми,

в с т а н о в и в:

У серпні 2004 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Спортивний клуб “Олімп” звернулося до суду з позовом до молодіжного благодійного фонду сприяння розвитку фізичної культури та спорту “Молодь. Спорт. Місія”, закритого акціонерного товариства “Футбольний клуб “Динамо Київ” про витребування з незаконного володіння приміщення першого та другого поверхів велобази стадіону “Атек” у м. Києві по вул. Чистяківська, 20 та стягнення плати за користування майном у сумі 39 876 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 9 липня 2004 р. відповідачі без правових підстав і попереднього узгодження з позивачем, який на підставі договору оренди №1 від 25 жовтня 2001 р. орендує стадіон “Атек”, почали самовільно користуватися майном стадіону.
У заяві від 22 вересня 2004 р. позивач, у зв’язку із тим, що відповідачі добровільно звільнили приміщення стадіону, змінив предмет позову і просив стягнути з відповідачів 934 грн. 73 коп. відшкодування шкоди заподіяної незаконним користуванням воротами огорожі стадіону та павільйоном охорони, які вважає своєю власністю.
Заперечуючи проти позову молодіжний благодійний фонд сприяння розвитку фізичної культури та спорту “Молодь. Спорт. Місія” та закрите акціонерне товариство “Футбольний клуб “Динамо Київ” вказували на безпідставність позовних вимог, оскільки відповідно до судових рішень у справі №40/600 договір оренди цілісного майнового комплексу №1 від 25 жовтня 2001 р. між закритим акціонерним товариством “Атек” та товариством з обмеженою відповідальністю “Спортивний клуб “Олімп” визнано недійсним.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 2 листопада 2004 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2005 р., в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 14 квітня 2005 р. постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.
В основу постанови Вищого господарського суду України покладено висновки про те, що дії відповідачів не можна вважати протиправними і такими, що надають позивачу право вимагати відшкодування збитків відповідно до вимог ст. 386 ЦК України.
Ухвалою від 7 липня 2005 р. Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Спортивний клуб “Олімп”, у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 14 квітня 2005 р. з підстав неправильного застосування судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 396 ЦК України, право на захист речового права на чуже майно має лише особа, яка має таке речове право.
В даному випадку, позивач такого права не має, оскільки, відповідно до ст. 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що на час виникнення у липні 2004 р. спору щодо права на майно, договір оренди від 25 жовтня 2001 р. було визнано недійсним за рішенням Господарського суду м. Києва від 26 травня 2004 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 5 липня 2005 р. у справі № 40/600. Крім того, відповідно до п.7.2 вказаного договору будь-яке поліпшення орендованого майна, що стає його невід’ємною частиною є власністю орендодавця.
Залишаючи постанову апеляційної інстанції без змін Вищий господарський суд України обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено наявності права власності на майно, яке використовувалося відповідачами, протиправності дій відповідачів, причинного зв’язку між протиправною дією відповідачів та заподіяною шкодою.
Відповідно до пункту 1 статті 111¹⁸ ГПК України, Верховний Суд України за результатами розгляду справи має право залишити постанову без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення коли суд визнає, що постанова Вищого господарського суду України ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного, Судова палата не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись статтями 111¹⁷–111²⁰ ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Спортивний клуб “Олімп” залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 14 квітня 2005 р. без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.