Василь Онопенко наголосив на особливій ролі суду в сучасних умовах та водночас відверто сказав про посилення неправомірного впливу на суд. Зокрема, йшлося про тенденції до надмірної політизації і комерціалізації сфери правосуддя та намагання “приватизувати” судову систему.

Керівник судової влади поінформував присутніх на засіданні Прем‘єр-міністра України Віктора Януковича, Голову Верховної Ради України Олександра Мороза, членів уряду про позицію суддівського корпусу країни стосовно розроблених без участі суддів змін до законодавства про судоустрій і звернув увагу на прогнозовані ризики в разі схвалення таких змін як для судової влади зокрема, так і для держави загалом.

Голова Верховного Суду України наголосив, що суддівський корпус виступає за реформу в сфері правосуддя. Але зміни мають бути продумані, виважені, обґрунтовані і прийнятні для нашої країни та її громадян.

Схвалення пропонованих змін до Закону “Про судоустрій України”, зокрема автономізація судів різних юрисдикцій, неминуче призведе до руйнації цілісності судової системи України. Василь Онопенко переконаний, що від такої реформи програють передусім громадяни, які замість зрозумілої і доступної їм системи судів отримають “джунглі” з великої кількості судів різних рівнів і різних юрисдикцій (а в “джунглях законів” править “закон джунглів”!).

Крім цього, на порушення ст. 125 Конституції України, запропоновані законопроектом зміни можуть призвести до того, що Верховний Суд України не тільки перестане бути найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, а й фактично буде позбавлений функцій судового органу. А відтак не матиме належних важелів впливу на стан справ у правосудді, на забезпечення єдності судової практики та однакового застосування судами законів.

Апелюючи до керівників економічного і фінансового блоку уряду, Голова Верховного Суду України звернув увагу на те, що запропонована судова реформа — це колосальні витрати держбюджету, що вимірюються мільярдами, які скоріш за все ніколи не вдасться виділити. Адже за умови хронічного недофінансування судової системи (50—60 % від потреб), уряду додатково доведеться вишукувати на запропоноване реформування судової системи близько 2 млрд грн, які можуть “виявитися викинутими на вітер” (близько 1 млрд грн потрібно для того, щоб “запустити” діяльність адміністративних судів, приблизно 1,1 млрд грн — на створення Вищого кримінального та Вищого цивільного судів, окружних кримінальних судів, Дисциплінарної та Кваліфікаційної комісій суддів). І це за умов, коли через нестачу коштів судді уже сьогодні змушені “економити” на окремих процесуальних діях, аби розглядати справи в установленому законом порядку, а з 1 січня наступного року саме через брак коштів для забезпечення технічної фіксації судового процесу судочинство взагалі може бути паралізоване. Чи, може, комусь вигідно, щоб суди ніколи належним чином не запрацювали?

Голова Верховного Суду України Василь Онопенко вважає найприйнятнішим варіантом відкликання законопроекту Президентом України. З таким зверненням до глави держави ще 9 лютого 2007 р. звернулася Рада суддів України. Зауваження щодо деструктивних положень законопроекту представники суддівського корпусу надсилали Національній комісії з утвердження демократії і верховенства права та Верховній Раді України. Проте на позицію фахівців, які у цій системі працюють, більше того — до яких, в решті-решт, пред’являтимуть претензії з приводу її неефективності, вирішили не зважати.

Водночас Голова Верховного Суду України сподівається на принципову і відповідальну позицію парламенту під час розгляду законопроекту про зміни до судоустрою, і на розуміння того, що судова система України не може собі дозволити опинитися у типовій (на жаль) для нашого часу ситуації, коли “зміни на краще” відбуваються з такою швидкістю, що ніщо цінне не встигає прижитися.