Відповідно до ст. 400⁴ КПК України підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили у порядку виключного провадження є нововиявлені обставини, а також неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення.

Вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2007 року К. засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України К. звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено на нього обов’язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України.

Постановлено стягнути з засудженого на користь Л. 5197 грн. 97 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 15 січня 2008 року вирок щодо К. залишено без зміни.

К. визнано винним у тому, що він 13 січня 2007 року близько 19 години 30 хвилин, керуючи мотоциклом, який перебував у справному стані, рухаючись у темний час доби в умовах обмеженої видимості по вулиці, допустив порушення вимог п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, не обрав безпечну швидкість, не взяв до уваги дорожню обстановку, не пропустив пішохода Л., яка переходила дорогу по пішохідному переходу, та вчинив на неї наїзд, унаслідок чого потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя і здоров’я в момент заподіяння.

У клопотанні про перегляд вироку засуджений К. стверджував, що судом допущені істотні порушення вимог ст.64 КПК України, а саме не встановлено конкретного місця наїзду на потерпілу та відстані, на якій він побачив потерпілу.

Поданням п’яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України клопотання засудженого К. підтримане. На думку суддів, вирок і ухвала підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про відхилення клопотання засудженого, судді Судової палати у кримінальних справах і військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що клопотання засудженого К. задоволенню не підлягає.

Матеріалами кримінальної справи установлено, що засуджений К. 13 січня 2007 року близько 19 години 30 хвилин, керуючи мотоциклом, на пішохідному переході вчинив наїзд на потерпілу Л., внаслідок чого вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, що були небезпечними для життя і здоров’я в момент заподіяння. Сам засуджений не заперечував наїзду на потерпілу, але вказував, що він побачив пішохода лише за 35 м до місця наїзду. Але, як це видно із висновку судової автотехнічної експертизи, водій мотоцикла К. на момент виникнення небезпеки знаходився на віддаленні від місця наїзду на відстані близько 67 м і мав технічну можливість уникнути наїзду.

Необґрунтованими є і посилання засудженого на те, що не встановлено конкретного місця наїзду. Як видно зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, місцем наїзду був пішохідний перехід на перехресті вулиць. К. в судовому засіданні пояснював, що наїзд на потерпілу він вчинив неподалік перехрестя вулиць.

Крім того, у клопотанні, підтриманому п’ятьма суддями, зазначалося про неповноту судового слідства і невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Ці доводи самі по собі не є підставою для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження. Оскільки у даній справі не встановлено неправильності застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які б істотно вплинули на правильність судових рішень, то Верховний Суд України ухвалив відмовити у задоволенні клопотання засудженого К.