Вироком Бердянського міського суду Запорізької області від 6 червня 2001 р. Г., 1965 р. н., громадянина України, раніше не судимого, та А., 1964 р. н., громадянина України, раніше не судимого,

засуджено, кожного: за ч. 1 ст. 148-5 КК України (1960 р.) на 1 рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні і керівні посади та займатись підприємницькою діяльністю строком на 2 роки; за ч. 2 ст. 148-5 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні і керівні посади та займатись підприємницькою діяльністю строком на 5 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засуджених; за ч. 1 ст. 172 КК України на 1 рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні і керівні посади та займатись підприємницькою діяльністю на 2 роки; за ч. 2 ст. 172 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні і керівні посади та займатись підприємницькою діяльністю строком на 4 роки.

На підставі ст. 42 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно суд визначив покарання Г. та А., кожному - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні і керівні посади та займатись підприємницькою діяльністю строком на 5 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засуджених.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2002 р. зазначений вирок щодо Г. та А. змінено:
із вироку виключено кваліфікацію дій засуджених за ч. 1 ст. 148-5 України як зайву та вказівки суду, що вчинені злочини є тяжкими, про невідшкодування шкоди, а також про те, що А. не має постійного місця проживання і не працює.

Кваліфікацію дій засуджених змінено відповідно до КК України 2001 р. і їх дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 222 КК України та призначено покарання, кожному:
- за ч. 1 ст. 366 КК України 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади та займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік;
- за ч. 2 ст. 366 КК України 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади та займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки;
- за ч. 2 ст. 222 КК України 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади та займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, Г. та А. остаточно визначено покарання, кожному, у виді 4-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади та займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки кожному.

На підставі ст. 1 п. “б” Закону України “Про амністію” від 5 липня 2001 р. А. від призначеного покарання звільнено.

На підставі ст. 7 Закону України “Про амністію” від 5 липня 2001 р. призначене Г. покарання у виді позбавлення волі скорочено наполовину.

У решті вирок залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 30 липня 2002 р. в задоволенні касаційної скарги засудженого Г. відмовлено.

Г. та А. визнано винуватими за злочини, які вони вчинили за таких обставин.
Г., працюючи директором ПП “Ювітас-Сервіс”, заступником директора ПП “Ювітат”, ПП “Авіта”, ПП “Торгбертранс”, а А. - директором ПП “Ювітат”, ПП “Авіта”, ПП “Торгбертранс”, заступником директора ПП “Ювітас-Сервіс” і будучи посадовими особами, починаючи із жовтня 1996 р. не змогли правильно організувати роботу, вели ризиковану фінансово-господарську діяльність, внаслідок чого у ПП “Ювітат” утворилась заборгованість перед державним бюджетом та іншими суб’єктами підприємницької діяльності на суму 76 тис. грн. при відсутності коштів на рахунках підприємств Г. та А.

Г. і А. вступили у зговір між собою для вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами з метою погашення боргів своїх підприємств. Свої узгоджені злочинні дії вони продовжували з жовтня 1996 року по червень 1998 р., внаслідок чого Бердянському відділенню АТ “Наш банк” (до 17.12.1999 р. - Бердянський філіал АБ “Еліта”) було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 332755 грн. 47 коп.

Вчиняючи шахрайство з фінансовими ресурсами, Г. і А. з метою отримання кредитів надавали до кредитних установ завідомо неправдиві документи, чим вчиняли службові підроблення.

У клопотанні заступник Генерального прокурора України порушує питання про зміну постановлених апеляційним і касаційним судами рішень щодо Г. та А. через неправильне застосування кримінального закону, яке проявилося в тому, що апеляційний суд при наявності для того підстав не закрив кримінальну справу щодо Г. і А. за ч. 1 ст. 366 КК України у зв’язку із закінченням строків давності. Указану помилку не було виправлено судом касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав подане клопотання, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у поданні та клопотанні доводи, судді судової палати та судової колегії вважають, що клопотання заступника Генерального прокурора України підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК України особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, згідно з ч. 2 ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості.

Ураховуючи, що на момент перегляду справи щодо Г. і А. в апеляційному порядку з моменту вчинення ними службового підроблення минуло більше трьох років, кримінальну справу щодо них за ч. 1 ст. 366 КК України необхідно було закрити. Однак апеляційний суд цього не зробив.

Зазначеної помилки не виправила колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України при касаційному розгляді справи.

З огляду на це, ухвали апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2002 р. і колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 30 липня 2002 р. щодо Г. і А. підлягають відповідній зміні з виключенням із цих судових рішень вказівки про їх засудження за ч. 1 ст. 366 КК України.

Керуючись ст. ст. 400-4, 400-10 КПК України, Верховний Суд України

клопотання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвали апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2002 р. і колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 30 липня 2002 р. щодо Г. та А. змінити: виключити із них рішення про засудження цих осіб за ч. 1 ст. 366 КК України на один рік обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади та займатися підприємницькою діяльністю строком на один рік у зв’язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 70 КК України вважати засудженими Г. та А. за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366 і ч. 2 ст. 222 КК України, кожного, на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади та займатися підприємницькою діяльністю строком на три роки.

На підставі ст. 1 п. “б” Закону України “Про амністію” від 05.07.2001 р. А. від покарання звільнити.

На підставі ст. 7 Закону України “Про амністію” від 05.07.2001 р. призначене Г. покарання у вигляді позбавлення волі скоротити наполовину.