Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1999 р. № 1482 “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” встановлено, що передача оформляється актом приймання-передачі.

Проте, господарські суди не встановили наявність або відсутність вказаного акту, у зв’язку з чим не визначили правовий режим спірного майна

У серпні 2007 р. об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Новоросія” (далі — ОСББ) звернулось до господарського суду з позовом до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (далі — Університет), в якому просило суд зобов’язати відповідача передати на баланс ОСББ будинок, який знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідач ігнорує положення постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1521 “Про реалізацію Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”, якою затверджено порядок передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, відмовляється надати список представників Університету, які будуть входити у склад комісії, та призначити дату передачі будинку з балансу на баланс.

У жовтні 2007 р. позивач уточнив позовні вимоги і просив суд зобов’язати відповідача передати на баланс ОСББ житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою м. Одеса, вул. Преображенська, 24, в якому знаходяться квартири № 1, 2, 3.

Одночасно, відповідач подав до господарського суду зустрічний позов до ОСББ, яким просив суд визнати за Університетом право оперативного управління будівлею №24 по вул. Преображенській у м. Одесі.

В обґрунтування зустрічного позову позивач вказав, що спірна будівля є власністю держави, збудована в другій половині ХІХ ст. і передана на баланс Університету з 1 жовтня 1884 р. Одночасно позивач вказав, що спірна будівля є двоповерховою спорудою, в якій розташовані учбово-експериментальні майстерні та три службові квартири викладачів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31 жовтня 2007 р., залишеним без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18 березня 2008 р., позов ОСББ задоволено. У зустрічному позові Університету відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 липня 2008 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 березня 2008 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 31 жовтня 2007 р. залишено без змін.

В основу постанови касаційного суду покладено висновки про те, що господарські суди повно дослідили всі обставини справи, вірно застосували норми матеріального праві і дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог ОСББ.

У касаційній скарзі та касаційному поданні порушено питання про скасування постанови Вищого господарського суду України з мотивів виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 25 вересня 2008 р. порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 15 липня 2008 р. у справі № 22/273-07-6575.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та касаційного подання, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають задоволенню з таких підстав.

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказав, що останні дійшли вірного висновку про перехід спірної будівлі із державної власності до комунальної власності.

Проте з цим погодитись не можна з огляду на таке.

Господарським судом встановлено, що Одеською обласною радою на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 р. № 311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць” прийнято рішення від 24 квітня 2003 р. № 154-ХХIV “Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада”, згідно з яким, зокрема, затверджено перелік об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює Одеська обласна рада станом на 1 квітня 2003 р..

Згідно цього переліку до вказаних об’єктів увійшла і спірна будівля як об’єкт культурної спадщини, розташована в м. Одесі по вул. Преображенській, 24.

Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1999 р. № 1482 “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” встановлено, що передача оформляється актом приймання-передачі.

Проте господарські суди не встановили наявність або відсутність вказаного акту, у зв’язку з чим не визначили правовий режим спірного майна.

Вищий господарський суд України, залишивши без змін судові рішення у справі, погодився з висновками господарських судів, що спірна будівля є багатоповерховим житловим будинком, оскільки статутні та реєстраційні документи ОСББ є чинними і свідчать, що ОСББ створено власниками квартир багатоквартирного будинку.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Статтею 11 Закону України від 29 листопада 2001 р. № 2866-ІІІ “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” встановлено, що об’єднання після набрання статусу юридичної особи може прийняти на баланс весь житловий комплекс.

Відповідно до ст. 1 цього Закону житловий комплекс – це єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом зі спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс.

Господарськими судами встановлено, що спірна будівля є двоповерховою, площа забудови якої складає 284 кв. метри, з яких житлова площа складає 90 кв. метрів, а 181 кв. метр складають майстерні університету.

Відповідно до положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Держкомстандарту України від 17 серпня 2000 р. № 507, головне призначення будівлі обчислюється з відсоткового співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі, а належність будівлі до класу встановлюється за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах групи.

Таким чином, господарські суди при визначанні статусу спірної будівлі не застосували положення вказаного Державного класифікатора, якими встановлюється методика визначення призначення будівлі, і дійшли помилкового висновку про належність будівлі до багатоквартирного житлового комплексу.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Ярового Сергія Івановича та інших громадян про офіційне тлумачення положень п. 2 ст. 10 Закону України від 19 червня 1992 р. № 2482-ХІІ “Про приватизацію державного житлового фонду” та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 р. встановлено, що допоміжні приміщення стають об’єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом – свідоцтвом про право власності на квартиру.

Проте, господарські суди в порушення вимог закону не встановили правового статусу майстерень, які складають 181 кв. метр від площі спірної забудови та підстав їх передачі співвласникам ОСББ.

Враховуючи викладене, судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, у зв’язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111¹⁷—111²¹ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу Університету та касаційне подання Генерального прокурора України задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 15 липня 2008 р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 березня 2008 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 31 жовтня 2007 р. у справі № 22/273-07-6575 скасувала, а справу направила на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.