розглянувши в судовому засіданні справу за позовом М. в інтересах неповнолітнього М.І. до Л., третя особа - Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на 1/2 частину квартири, за касаційною скаргою М. на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2005 р.,

У березні 2004 р. М. звернувся в суд в інтересах неповнолітнього М.І. з позовом до Л. про визнання права власності на 1/2 частину квартири, зазначаючи, що він і Л. (М.), яка померла у вересні 2003 р., перебували в зареєстрованому шлюбі з січня 1987 р. до вересня 1992 р.. У жовтні 1993 р. ними та неповнолітнім сином, М.І, була приватизована трикімнатна квартира № 14 у будинку № 5 по вулиці Раїси Окіпної в м. Києві. Після розлучення цю квартиру було продано й замість неї придбано однокімнатну квартиру № 25 у будинку № 1/2 по вулиці Луначарського в м. Києві для М.І. і двокімнатну квартиру № 143 у будинку № 18 по вулиці Жмеринській у м. Києві для Л. та неповнолітнього сина - М.І., яку Л. усупереч домовленості між ними оформила лише на себе, позбавивши тим самим права власності неповнолітнього М.І. на житло. У вересні 1993 р. Л. зареєструвала шлюб із Л.А. й 8 вересня 1994 р. без згоди опікунської ради продала квартиру № 143 у будинку № 18 по вулиці Жмеринській і придбала квартиру № 615 у будинку № 27-а по проспекту Героїв Сталінграда в м. Києві. Оскільки після смерті Л. залишилося спадкове майно, а запропонований нотаріальною конторою варіант поділу спадщини суттєво ущемляє права М.І., просив задовольнити позов та визнати право власності на 1/2 частину квартири № 615 у будинку № 27 а по проспекту Героїв Сталінграда в м. Києві за М.І.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2004 р. позов задоволено: визнано за М.І. право власності на 1/2 частину квартири № 615 у будинку № 27-а по проспекту Героїв Сталінграда в м. Києві.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2005 р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов залишено без задоволення.

У касаційній скарзі М. просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що квартири № 143 у буд. № 18 по вул. Жмеринській у м. Києві та № 615 у будинку № 27а по проспекту Героїв Сталінграда в м. Києві належали на праві власності матері М.І., Л., згідно з договорами купівлі – продажу, які ніким не оспорені та у встановленому законом порядку недійсними не визнані. Доказів на підтвердження розміру частки неповнолітнього М.І. у придбаних квартирах суду надано не було.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Згідно зі статтями 48, 55 Закону України “Про власність” власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права і не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що 2 жовтня 1993 р. М., Л. і М.І. приватизували квартиру № 14 у будинку № 5 по вул. Раїси Окіпної в м. Києві, яку після розлучення М. і Л. домовились поділити між усіма власниками шляхом придбання двох квартир, одна з яких, зокрема, квартира № 143 у будинку № 18 по вул. Жмеринській у м. Києві була придбана для Л. і неповнолітнього М.І. Проте у вересні 1993 р. Л. зареєструвала шлюб із Л.А. та 8 вересня 1994 р. без згоди опікунської ради продала вищевказану квартиру й придбала спірну квартиру № 615 у будинку № 27а по проспекту Героїв Сталінграда в м. Києві за кошти частково отримані від продажу квартири № 143 у будинку № 18 по вул. Жмеринській у м. Києві. У вересні 2003 р. Л. померла.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи й давши належну оцінку всім зібраним по справі доказам, правильно виходив із того, що при відчуженні квартири № 143 у будинку № 18 по вул. Жмеринській у м. Києві М. незаконно був позбавлений права власності на належну йому частку цієї квартири, тому дійшов обґрунтованого висновку, що таке його право підлягає захисту шляхом визнання за останнім права власності на 1/2 частину спірного жилого приміщення.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи й було помилково скасоване апеляційним судом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України


Касаційну скаргу М. задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2005 р. скасувати й залишити в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2004 р.

Ухвала оскарженню не підлягає.