У разі, коли підсудний заперечує свою винність у вчиненні інкримінованого йому злочину, розгляд справи за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України виключається.

Вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 серпня 2007 року Ф. засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно до покарання у виді 10 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засудженого на відшкодування матеріальної шкоди на користь Сумської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» 2860 грн. та потерпілої М. 1200 грн.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 30 жовтня 2007 року вирок залишено без зміни.

Засудженого визнано винним у вчиненні таких злочинів.

У травні 2006 року Ф. знайшов на вулиці 58 малокаліберних патронів, які переніс до себе додому, і без відповідного дозволу зберігав до 10 квітня 2007 року.

24 січня 2007 року у період з 10 год. 30 хв. До 11 год. 40 хв. Ф., у стані алкогольного сп’яніння вчинив крадіжку належного М. майна вартістю 1200 грн.

4 квітня 2007 р., приблизно о 21 год. Ф. у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті особистих неприязне них відносин наніс ліктем удар в обличчя Б., внаслідок чого потерпіла впала і припинила подавати ознаки життя. Вважаючи, що Б. мертва, Ф з метою приховання слідів злочину, підпали в будинок потерпілої та її труп, а сам з місця події зник.

У результаті пожежі був знищений належний Б. будинок вартістю 2860 грн.

У клопотанні засуджений, посилаючись на відсутність умислу на вбивство та призначення йому занадто суворого покарання, порушив питання про перекваліфікацію його дій з ч. 1 ст. 115 на ст. 121 КК України та пом’якшення йому покарання.

У поданні суддів поставлене питання про внесення цього клопотання на розгляд спільного засідання суддів Судової палати у кримінальних справах і військової судової колегії Верховного Суду України та скасування судових рішень: в частині засудження Ф. за ч. 1 ст. 115 КК України – з направленням справи на новий судовий розгляд, а в частині засудження Ф. за ч. 2 ст. 194 КК України – із закриттям справи за відсутністю в його діяння складу злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність часткового задоволення клопотання засудженого та подання суддів, перевіривши матеріали справи та викладені у поданні і клопотанні доводи, судді Судової плати у кримінальних справах та Військової Судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку про необхідність часткового задоволення клопотання суддів з таких підстав.

Як установлено матеріалами справи, суд провів судове слідство за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 299 КПК України, обмежившись у судовому засіданні лише допитом Ф.

Згідно із зазначеною нормою кримінально-процесуального закону суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Разом з тим, у своїх показаннях на досудовому слідстві та в судовому засіданні у частині пред’явленого йому обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України Ф. стверджував, що він наніс тільки один удар ліктем в обличчя Б., але умислу на вбивство у нього не було.

Тобто, Ф. по суті не визнав себе винним у вчиненні умисного вбивства, що свідчило про оспорювання ним фактичних обставин справи, пов’язаних з умисним вбивством потерпілої.

Суду з даного приводу необхідно було не обмежуватися тільки допитом Ф., а ще й дослідити всі відповідні докази в їх сукупності, якими органи досудового слідства обґрунтували свої висновки щодо підтвердження обвинувачення Ф. у вчиненні ним умисного вбивства, оскільки це мало, істотне значення для належного встановлення фактичних обставин справи і правильності кваліфікації дій засудженого.

Однак суд цього не виконав.

Таке допущене судом порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотним, оскільки перешкодило суду постановити в цій частині законний та обґрунтований вирок.

Тому судові рішення в частині засудження Ф. за ч. 1 ст. 115 К України слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Суд визнав Ф. винним в умисному знищені шляхом підпалу чужого майна., кваліфікувавши його такі дії за ч. 2 ст. 194 КК України, диспозицією якої передбачено кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або за заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Матеріали справи свідчать, що належний Б. будинок вартістю 2860 грн. було знищено саме внаслідок вчиненого засудженим умисного підпалу.

Виходячи з цього, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність Ф. у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 194 КК України, і для складу даного злочину, вчиненого шляхом підпалу чи іншим загально небезпечним способом, не є обов’язковою ознакою заподіяння майнової шкоди у великих чи особливо великих розмірах.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд України ухвалив скасувати вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 серпня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 30 жовтня 2007 року щодо Ф. в частині його засудження за ч. 1 ст. 115 КК України, а справу направити на новий судовий розгляд.

На підставі ст. 70 КК України вважати засудженим Ф. за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194 та ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.