Задовольняючи апеляцію прокурора та призначаючи засудженому більш суворе покарання, ніж його визначено вироком суду першої інстанції, апеляційний суд не зазначив чи скасовує таке судове рішення в повному обсязі чи в частині призначення покарання.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 серпня 2006 р. кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого С.

Вироком Стаханівського міського суду Луганської області від 13 грудня 2005 р. засуджено С., за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на два роки, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на три роки.

Постановлено стягнути з С. на користь Л. 726 грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

С. засуджено за те, що він 10 липня 2004 р. перебуваючи на ринку та скориставшись тим, що Л. відійшов від свого торговельного місця, таємно викрав його сумку з майном, всього на суму 790 грн., що належали Л.

Під час досудового слідства частина викраденого майна була виявлена у засудженого і повернута власнику.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 12 травня 2006 р. зазначений вирок районного суду за апеляцією прокурора скасовано з визначенням засудженому за ч. 2 ч. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, а за сукупністю вироків на підставі ч. 4 ст. 71 КК України – три роки шість місяців позбавлення волі.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений С. просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати і справу закрити за недоведеністю його вини у злочині, за який його засуджено, посилаючись на те, що він крадіжки не вчиняв, що покладені в основу вироку докази зібрані з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що цивільний позов вирішено бездоказово.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення засудженого С. на підтримання касаційної скарги, вислухавши думку прокурора про скасування вироку апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи дану справу за апеляціями прокурора і засудженого С., суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що тягне за собою скасування судового рішення.

У відповідності з вимогами ст.ст. 377, 378 КПК України апеляційний суд при розгляді апеляцій у вироку обов’язково мусить зазначити статті, за якими було засуджено особу, формулювання обвинувачення, встановлене судом першої інстанції, короткий зміст апеляцій та мотиви їх задоволення чи відмови, а при зміні обвинувачення, якщо було проведено судове слідство — його нове формулювання.

За результатами розгляду даної справи апеляційний суд склав вирок, який не містить формулювання обвинувачення, яке визнав міський суд.

Задовольняючи апеляцію прокурора та призначаючи засудженому більш суворе покарання, ніж його визначено вироком суду першої інстанції, апеляційний суд не зазначив чи скасовується таке судове рішення в повному обсязі чи в частині призначення покарання.

Не зважаючи на те, що засуджений С. не визнавав себе винуватим у крадіжці чужого майна і в своїй апеляції відповідно обґрунтував свої доводи, посилаючись на сумнівність і суперечність доказів та на не усунення суперечностей судом першої інстанції, у вироку апеляційного суду не зроблено аналізу доказів та не наведено мотивів на спростування апеляції.

Залишаючи апеляцію засудженого без задоволення, суд у вироку обмежився лише посиланням на те, що невизнання С. своєї вини розцінюється як його намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки викладені у вироку міського суду докази сумніву не викликають і узгоджуються між собою.

Таке формулювання відмови у задоволенні апеляції засудженого свідчить про те, що суд фактично не розглянув апеляцію засудженого, оскільки не зробив аналізу доказів у справі, на які посилався засуджений в апеляції, та не навів у вироку мотивів прийнятого рішення.

Частина 7 ст. 362 КПК України передбачає, що у випадку проведення судового слідства, апеляційним судом ведеться протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу.

Як видно з матеріалів справи, попередній розгляд даної справи апеляційним судом не проводився, рішення про необхідність проведення судового слідства та його обсяг не приймалося, але протокол судового засідання вівся.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не мотивував своє рішення щодо апеляції засудженого і постановив вирок, який не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону.

У зв’язку з цим вироком апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 394—396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційну скаргу засудженого С. задовольнила частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 12 травня 2006 р. щодо С скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд до апеляційного суду Луганської області.