Колегія суддів Судової палати у цивільних правах, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом М. до Б. та М.І. про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Б. на рішення Оріхівського районного суду від 22 липня 2005 р. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2005 р.,

У червні 2005 р. М. звернулася в суд з позовом до Б. та М.І. про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідачі відмовляються повертати їй борг за договором позики, чим завдають моральних страждань.

Рішенням Оріхівського районного суду від 22 липня 2005 р. позов задоволено: стягнуто з Б. на користь М. 8 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2005 р. зазначене рішення змінено, розмір відшкодування моральної шкоди зменшено до 5 000 грн.

У касаційній скарзі Б. просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові до неї відмовити та стягнути з М. на її користь 300 грн. сплаченого нею судового збору, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваних судових рішень та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 2 травня 2004 р. між сторонами було укладено договір позики, за яким М. передала Б. 1 420 доларів США, а остання зобов’язувалась повернути їх до 1 листопада 2004 р., проте своїх зобов’язань не виконала. Не виконав зобов’язань Б. за договором і М.І., який виступив поручителем перед М. за виконання Б. свого договірного зобов’язання.

Задовольняючи позовні вимоги М. та стягуючи на її користь з Б. 8 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою, яка не виконала своїх зобов’язань за договором позики, порушено права позивачки, внаслідок чого та зазнала моральних страждань. При цьому суд керувався нормами ст. 1167 ЦК України.

Однак, зазначена норма закону регулює правовідносини, що виникають із заподіяння позадоговірної шкоди, а тому не поширюється на спірні договірні відносини.

Змінюючи зазначене рішення, апеляційний суд застосував ст. 611 ЦК України, яка встановлює правові наслідки порушення зобов’язання, в тому числі і відшкодування моральної шкоди.

Однак, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування моральної шкоди.

Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст.ст. 625 та 1050 ЦК України, які не передбачають відшкодування моральної шкоди. Не передбачає таких наслідків порушення договору позичальником і укладений між сторонами договір позики (а.с. 15), відтак, відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, судами неправильно застосовано норми матеріального права.

Ураховуючи, що фактичні обставини справи судами встановлені повно й правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені в справі рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 336 ч.1 п.5, 341, 344 ч.2 ЦПК України, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Б. задовольнити частково.

Рішення Оріхівського районного суду від 22 липня 2005 р. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2005 р. скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову М. до Б. та М.І. про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з М. на користь Б. 8 грн. 50 коп. сплаченого нею судового збору.

Рішення оскарженню не підлягає.