Відповідно до ст. 39 Закону України “Про судоустрій України” та ст. 108 ГПК України до компетенції Вищого господарського суду України віднесено розгляд касаційних скарг на рішення господарських судів. Згідно зі ст. 47 Закону України “Про судоустрій України” та ст. 323 ЦПК України касаційним судом у цивільних справах є Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

У травні 2007 р. П.К. звернувся до Згурівського районного суду Київської області з позовом до П.Ю. про розірвання договору доручення від 15 травня 2007 р., укладеного з відповідачем.

4 червня 2007 р. позивач подав до суду заяву, в якій доповнив позовні вимоги та просив суд розірвати договір на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, укладений між закритим акціонерним товариством (далі — ЗАТ) “Фармреєстр” та ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця”; зобов’язати ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця” укласти з ТОВ “Депозит” договір на ведення реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця”; зобов’язати ЗАТ “Фармреєстр”, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (далі — ДКЦПФР) негайно передати ТОВ “Депозит” систему реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця”; зобов’язати ТОВ “Депозит” прийняти від ЗАТ “Фармреєстр”, ДКЦПФР систему реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця”.

В обґрунтування позову позивач вказав на невиконання П.Ю. своїх зобов’язань за договором доручення від 15 травня 2007 р., за яким відповідач зобов’язувався здійснити перереєстрацію на довірителя (позивача) права власності на прості іменні акції емітента ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця”.

Одночасно позивач вказав, що ЗАТ “Фармреєстр” не може бути реєстратором ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця” і здійснювати щодо останнього діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів оскільки директор ЗАТ “Фармреєстр” є посадовою особою органу управління ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця”, що суперечить п. 2.5.1.2, п. 3.8.3. Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, затверджених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва 14 березня 2001 р. №49/60.

Крім того, позивач вказав на порушення ЗАТ “Фармреєстр” Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. № 1000. В зв’язку з чим просив суд зобов’язати ЗАТ “Фармреєстр”, ДКЦПФР негайно передати ТОВ “Депозит” систему реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця”.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 21 серпня 2007 р. позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 1 листопада 2007 р. рішення Згурівського районного суду Київської області від 21 серпня 2007 р. скасовано, а провадження у справі закрито з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 червня 2008 р. ухвалу Апеляційного суду Київської області від 1 листопада 2007 р. та рішення Згурівського районного суду Київської області від 21 серпня 2007 р. скасовано зі стадії порушення провадження у справі, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В основу постанови касаційного суду покладено висновок про те, що згідно з ч. 2 ст. 111¹⁰ ГПК порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

У касаційному поданні та касаційній скарзі порушено питання про скасування постанови Вищого господарського суду України з мотивів виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 28 серпня 2008 р. порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 25 червня 2008 р. у справі № 2-169/07.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають задоволенню з таких підстав.

Законом України від 15 грудня 2006 р. № 483-V “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів ” (далі — Закон № 483-V) внесено зміни до ст. 12 ГПК, відповідно до яких господарським судам України підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 1 листопада 2007 р. рішення Згурівського районного суду Київської області від 21 серпня 2007 р. скасовано, а провадження у справі закрито з урахуванням змін, внесених Законом № 483-V, щодо правил предметної підсудності.

Вищий господарський суд України правильно визначивши правову природу спору, як такого, що виник з корпоративних відносин, не звернув уваги на той факт, що справа розглянута судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства і провадження у цивільній справі закрито апеляційним судом з підстав порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності, що унеможливлює здійснення Вищим господарським судом України касаційної перевірки в порядку господарського судочинства.

Така ухвала не підлягала оскарженню у порядку господарського судочинства. Її законність могла бути перевірена тільки у порядку, визначеному цивільним процесуальним законом. Розгляд касаційних скарг на рішення судів загальної юрисдикції у цивільних справах не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України.

Вищий господарський суд України незаконно переглянув у касаційному порядку ухвалу суду цивільної юрисдикції. Відповідно до ст. 39 Закону України від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ “Про судоустрій України” (далі — Закон № 3018-ІІІ) та ст. 108 ГПК до компетенції Вищого господарського суду України віднесено розгляд касаційних скарг на рішення господарських судів. Касаційним судом у цивільних справах згідно ст. 47 Закону № 3018-ІІІ та ст. 323 ЦПК є Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України.

За таких обставин, керуючись статтями 111¹⁸—111²⁰ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця” та касаційне подання Генерального прокурора України задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 25 червня 2008 р. у справі № 2-169/07 скасувалп, а касаційне провадження в порядку господарського судочинства у справі припинила.