Висновок суду про те, що потерпілий, захищаючи себе і своє майно від нападу озброєного злочинця, не перебував у стані необхідної оборони, визнано помилковим
 

 
     Вироком Маріїнського районного суду Донецької області від 22 лютого 2001 р. А.В. засуджено за ч. 3 ст. 101 КК на п'ять років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.
     Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Донецького обласного суду від 18 травня 2001 р. цей вирок залишено без зміни.
     А.В. визнано винним у тому, що він 24 липня 2000 р. приблизно о 13-й годині  застав на своєму городі Х., який викопував картоплю. Під час сварки, що виникла з цього приводу, А.В. почав бити останнього, завдаючи йому удари ногами й руками в різні частини тіла. Внаслідок цих  дій потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть.
     Розглянувши касаційну скаргу засудженого, в якій він стверджує, що захищався від нападу Х., озброєного саперною лопаткою, а тому його засуджено  за ч. 3 ст. 101 КК необгрунтовано, та касаційне подання заступника Генерального прокурора України, в якому порушено питання про скасування  судових рішень щодо А.В. із закриттям справи у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, перевіривши матеріали справи, колегія суддів задовольнила скаргу і подання, зазначивши таке.
     Мотивуючи висновок щодо доведеності вини А.В. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 101 КК, суд послався як на доказ вини на показання самого А.В., потерпілої К., свідків А.Л., М., П. та Г., протоколи огляду місця події та відтворення обстановки й обставин події, а також на висновок судово-медичної експертизи.
     Однак, як убачається із неодноразових показань А.В., даних ним як у ході досудового слідства, так і в судовому засіданні, він послідовно стверджував, що застав Х., коли той викопував картоплю на його городі. У відповідь на  зроблене ним зауваження Х. накинувся на нього із саперною лопаткою. Захищаючись, він завдав Х. удар ногою в груди, після якого той залишився стояти, а він упав на спину. Х. знову напав на нього, намагаючись ударити лопаткою. Тоді він, лежачи на спині, завдав нападнику ногами удар у груди, від якого той упав на землю, а він, підвівшись,  ще двічі ударив Х. ногами по тулубу. Лопатку, яка випала з рук Х., викинув у соняшники.
     Показання засудженого підтверджуються показаннями свідка А.Л., якій зі слів чоловіка відомо, що 24 липня 2000 р. він застав на городі незнайомця, який викопував їхню картоплю. Коли чоловік став проганяти його, той накинувся на нього з лопаткою, але чоловік відштовхнув його і, лежачи, вдарив ногою. Свідки М. і Г. підтвердили, що справді А.В. 26 липня 2000 р. звернувся в чергову частину відділу міліції і повідомив, що застав на своєму городі незнайомця, який викопував картоплю, і з цього приводу між ними виникли сварка та бійка.
     Із протоколу огляду місця події вбачається, що на городі, який належить А.В., виявлено сліди боротьби та викопані кущі картоплі.
     Згідно з протоколом відтворення обстановки й обставин події на місці останньої виявлено не тільки сліди викопування картоплі, а й саперну лопатку, яка належала Х.
     За висновком судово-медичної експертизи тілесні ушкодження, що  спричинили смерть Х. (прямий перелом грудини, непрямі переломи ребер, розрив правої та лівої часток печінки з кровотечею в брюшину), могли утворитися за обставин, на які вказав А.В. при відтворенні обстановки й обставин події.
     Фактично у справі встановлено, що Х. здійснював протиправні дії по заволодінню майном А.В. і, будучи викритим, вчинив на останнього напад  із застосуванням саперної лопатки. Все це свідчить про те, що А.В. захищав себе і своє майно від нападу озброєного Х. у межах, передбачених законом. Отже, висновок суду про те, що засуджений не перебував у стані необхідної оборони, є помилковим.
     Враховуючи наведене, колегія суддів касаційну скаргу засудженого А.В. і касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнила, вирок Маріїнського районного суду Донецької області від 22 лютого 2001 р. та ухвалу судової колегії в кримінальних справах Донецького обласного суду від 18 травня 2001 р. щодо А.В. скасувала,  провадження у справі закрила на підставі п. 2 ст. 6 КПК - за відсутністю складу злочину, А.В. з-під варти звільнила.