Суд зобов’язаний звільнити від кримінальної відповідальності особу, яка вперше вчинила діяння передбачені ч. 1, 2 ст. 212 КК України, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня)

Постановою Мукачівського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2003 р. кримінальна справа, порушена за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТзОВ, яка була направлена до суду для звільнення Т. та Г. від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, повернута прокурору Мукачівського району.

Постановою цього ж суду від 1 квітня 2003 р. апеляція прокурора на постанову суду від 4 березня 2003 р. визнана такою, що не підлягає розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2003 р. постанова місцевого суду від 1 квітня 2003 р. залишена без зміни.

Т. та Г. підозрювалися у тому, що обіймаючи посаду відповідно директора ТзОВ та головного бухгалтера цього підприємства, з 1 квітня 2000 р. по 1 липня 2002 р. умисно ухилялися від сплати до бюджету податків на загальну суму 59 тис. 611 грн 23 коп. Під час розслідування справи вказана сума була повністю сплачена до бюджету до притягнення Т. та Г. до кримінальної відповідальності.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями судами вимог кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та викладені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 212 КК України особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Як видно з матеріалів справи, 19 лютого 2002 р. кримінальна справа, порушена за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТзОВ була направлена до суду для звільнення Т. та Г. від кримінальної відповідальності у зв’язку з погашенням ними податкової заборгованості в сумі 59 тис. 611 грн 23 коп.

Як убачається з протоколу судового засідання, Т. повністю визнавав себе винним у вчиненні злочину і просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, проте суд його від кримінальної відповідальності не звільнив, належним чином не вмотивувавши своє рішення.

Крім того, повертаючи справу прокурору, суд керувався ст. 5 КПК України, відповідно до якої ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом, не звернувши увагу на те, що ні Т. ні Г. до кримінальної відповідальності не притягувалися.

Крім того, у постанові про повернення справи прокурору суд мав зазначити, при здійсненні яких саме процесуальних дій чи прийнятті яких саме процесуальних рішень прокурор допустив порушення закону і якого саме, навести доводи на підтвердження своїх висновків. Проте судом цього зроблено не було.

Визнаючи апеляцію прокурора на постанову від 24 березня 2003 р. такою, що не підлягає розгляду, суд у постанові від 1 квітня 2003 р. також не навів жодного доводу на підтвердження свого висновку.

Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення закону уваги не звернув, у зв’язку з чим постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа — направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно прийняти рішення відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанови Мукачівського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2003 р., 1 квітня 2003 р. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2003 р. щодо Т. і Г. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.