Згідно з п. «е» ст. 7 Закону України «Про амністію», амністія не застосовується до осіб, які мають неповнолітніх дітей або дітей інвалідів і вчинили злочини, що посягають на охоронювані права та законні інтереси цих дітей

Постановою Борівського районного суду Харківської області від 19 липня 2007 року М. звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК на підставі п. “б” ст. 1, ст. 6 Закону від 19 квітня 2007 р. № 955-V “Про амністію” (Закон — № 955-V), а справу закрито на підставі п. 4 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 237 КПК.

В апеляційному порядку зазначена постанова не переглядалася.

Органами досудового слідства М. обвинувачувався в тому, що він злісно ухилявся від сплати встановлених постановою Борівського районного суду Харківської області від 21 вересня 2001 р. коштів на утримання сина, 1993 р.н., на користь потерпілої М.В., в результаті чого станом на червень 2007 р. утворилась заборгованість по виплаті аліментів на суму 2 тис. 408 грн.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування постанови суду першої інстанції щодо М. з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

На думку прокурора, суд безпідставно застосував до М. Закон № 955-V та звільнив його від кримінальної відповідальності, оскільки згідно з п. “е” вказаного закону амністія не застосовується до осіб, які мають неповнолітніх дітей і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з постанови, суд, звільняючи М. від кримінальної відповідальності, послався на п. “б” ст. 1 Закону № 955-V, оскільки він є особою не позбавленою батьківських прав, яка на день набрання чинності цим Законом має дитину, котрій не виповнилось 18 років.

Разом з тим, з постанови суду вбачається, що М. було визнано винним у тому, що він злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Борівського районного суду Харківської області від 21 вересня 2001 р. коштів на утримання свого неповнолітнього сина, тобто він вчинив злочин, що посягав на охоронювані права та інтереси цієї дитини.

Згідно з п. “е” ст. 7 Закону № 955-V амністія не застосовується до осіб, які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів і вчинили злочини, що посягають на охоронювані права та інтереси цих дітей.

Оскільки за таких обставин до М. амністія не могла бути застосована, Верховний Суд України постанову Борівського районного суду Харківської області від 19 липня 2007 р. щодо М. скасував, а справу направив на новий судовий розгляд у той же суд.