Суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися нововиявленими
У червні 2004 р. суб’єкт підприємницької діяльності Г. (далі — СПД) подала до Господарського суду м. Києва позов до підприємства “Надія” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організацій інвалідів України” (далі — Підприємство) про стягнення 88 тис. 323 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежно виконав умови договору від 1 квітня 2002 р. № 15/1 на інформаційно-консультативне та науково-методичне обслуговування (далі — договір). У зв’язку з цим просила стягнути 71 тис. грн основного боргу, 9 тис. 5 грн. інфляційних витрат, 3 тис. 348 грн — 3 % річних та 4 тис. 970 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 6 липня 2004 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 61 тис. грн основного боргу, 7 тис. 674 грн. інфляційних витрат та 2 тис. 856 грн — 3% річних. У задоволенні позову в частині стягнення 10 тис. грн боргу та 4 тис. 970 грн пені відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до ст. 193 ГК та ст. 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Оскільки суду не надано доказів оплати відповідачем за виконані позивачем згідно Договору роботи, то підлягає стягненню з Підприємства сума заборгованості в розмірі 61 тис. грн, а також 7 тис. 674 грн інфляційних витрат і 2 тис. 856 грн — 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29 березня 2007 р. за нововиявленими обставинами вищевказане рішення суду залишено без змін, оскільки обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися нововиявленими.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2008 р. ухвалу Господарського суду м. Києва від 29 березня 2007 р. скасовано. Рішення Господарського суду м. Києва від 6 липня 2004 р. за нововиявленими обставинами скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 9 квітня 2008 р. № 21/252 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2008 р. залишено без змін.

Ці постанови обґрунтовані тим, що виявлені обставини, на погляд відповідача, свідчать про недійсність підписів від імені І., виконаних в договорі, актах № 2 та № 4 і протоколах № 3 від 20 квітня 2002 р., № 4 від 15 вересня 2002 р. Вони є нововиявленими, оскільки мають істотне значення для правильного вирішення спору та виявлені після прийняття судового рішення у справі.

Ухвалою Верховного Суду України від 5 червня 2008 р. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 9 квітня 2008 р. № 21/252 за касаційною скаргою СПД, де поставлено питання про скасування цієї постанови і постанови Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2008 р. та залишення в силі рішення Господарського суду м. Києва від 6 липня 2004 р. і ухвали Господарського суду м. Києва від 29 березня 2007 р.. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції України та виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву Підприємства про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 6 липня 2004 р. за нововиявленими обставинами, дійшов висновку, з яким погодився Вищий господарський суд України, що зазначені відповідачем обставини є нововиявленими в розумінні ст. 112 ГПК.

Проте, такі висновки є безпідставними.

Відповідно до ст. 112 ГПК суд переглядає прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Заявник як на нововиявлені послався на такі обставини. По-перше, на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 червня 2005 р., яким визнано недійсними акти виконаних робіт № 2 та № 4. По-друге, на акт № 27 почеркознавчої експертизи від 10 березня 2005 р., який свідчить про недійсність підписів від імені І., виконаних в Договорі, актах № 2 та № 4 і протоколах № 3 від 20 квітня 2002 р., № 4 від 15 вересня 2002 р.

У той же час, на момент розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 червня 2005 р. було скасовано ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2006 р., а провадження у справі закрито.

Щодо посилання на акт № 27 почеркознавчої експертизи від 10 березня 2005 р., то ця обставина подана заявником з пропуском двомісячного процесуального строку, встановленого ст. 113 ГПК.

Відповідно до ст. 113 ГПК судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Дана обставина стала відома відповідачу з моменту складення акту № 27, тобто з 10 березня 2005 р., а заявник звернувся до суду з посиланням на неї лише 17 травня 2006 р.

Поданий заявником акт почеркознавчої експертизи від 10 березня 2005 р. № 27 не є висновком судової експертизи, призначеної у справі, а отже не є належним засобом доказування. Заявником, всупереч вимогам ухвали суду від 21 червня 2006 р., належні дії для проведення судової почеркознавчої експертизи не вчинені, зокрема не надано необхідні документи та не проведено оплату вартості експертизи, що унеможливило проведення експертизи, призначеної за ініціативою суду.

Необхідною ознакою нововиявлених обставин є те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові та суду на час розгляду справи.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обставина щодо недійсності підпису його посадової особи могла і мала бути відома заявникові під час винесення рішення від 6 липня 2004 р. та заявник як відповідач у справі мав посилатися на неї в обґрунтування своїх заперечень.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися нововиявленими.

Верховний Суд України в силу положень статей 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України і статтей 2, 39 Закону України від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ “Про судоустрій України” в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанції. У зв’язку з цим наведений в ст. 111¹⁸ ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111¹⁷—111²¹ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу СПД задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 9 квітня 2008 р. № 21/252 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2008 р. скасувала, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 29 березня 2007 р. залишила в силі.