Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у господарських справах у касаційному порядку 2005-2 Постанова від 27 вересня 2005 р. у справі за позовом НАК “Нафтогаз України” до дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України про стягнення суми

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду
від 27 вересня 2005 р.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на постанову Вищого господарського суду України від 06.04.2005 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” до дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, треті особи: Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” про стягнення суми,
в с т а н о в и л а :
У липні 2004 року відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” звернулося з позовом до дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про стягнення заборгованості.
Відповідач позов не визнавав посилаючись на його безпідставність.
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.11.2004 року позов задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2004 року рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено з тих підстав, що господарський суд першої інстанції при вирішенні даного спору дійшов помилкових висновків.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2005 року скасовано постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду м. Києва залишено без змін.
Ухвалою від 11 серпня 2005 року Верховним Судом України за касаційною скаргою Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 6 квітня 2005 року з мотивів її невідповідності нормам матеріального права.
Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” не використали наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Кримгаз”, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” звернулося з позовом про стягнення заборгованості на підставі Механізму розрахунків компенсації між повною вартістю транспортування газу і часткою витрат, що відшкодовуються споживачами.
Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу УРСР цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, аналогічна норма міститься у статті 11 Цивільного кодексу України.
Сторони у даній справі є юридичними особами, які мають відокремлений баланс, непов’язані між собою адміністративний підпорядкуванням, організаційно-господарськими або корпоративними відносинами та самостійно здійснюють свою господарську діяльність.
Крім того, до компетенції відповідача не належить розроблення та прийняття такого нормативного акта як Механізм розрахунків компенсації між повною вартістю транспортування газу і часткою витрат, що відшкодовуються споживачами.
Враховуючи викладене, господарський суд м. Києва зробив невірний висновок, з яким погодився господарський суд касаційної інстанції, що відповідач зобов’язаний компенсувати різницю на підставі розробленого ним Механізму розрахунків компенсації між повною вартістю транспортування газу і часткою витрат, що відшкодовуються споживачами.
Вищий господарський суд України також не звернув уваги, що господарським судом першої інстанції невірно застосовано положення статті 264 Цивільного кодексу України та зроблено висновок про те, що позивачем не пропущено строків позовної давності, оскільки відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” зверталося з аналогічним позовом про стягнення компенсації різниці, який було залишено без розгляду. Проте, згідно з частиною 1 статті 265 Цивільного кодексу України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
За таких обставин, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Механізм розрахунків компенсації між повною вартістю транспортування газу і часткою витрат, що відшкодовуються споживачами не є підставою, яка породжує цивільні права та обов’язки відповідно до вимог чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 06.04.2005 року та рішення господарського суду м. Києва від 09.11.2004 року підлягають скасуванню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2004 року – залишенню в силі, як законна та обґрунтована.
Керуючись статтями 11117-11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата
постановила:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 06.04.2005 року у справі №5/16 та рішення господарського суду м. Києва від 09.11.2004 року – скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2004 року залишити в силі.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.