Таке рішення прийнято на Пленумі Верховного Суду України, що відбувся 6 червня 2011 року під головуванням Голови Суду Василя Онопенка.
Верховний Суд України, йдеться у Конституційному поданні, на підставі пункту 4 частини першої статті 13, статей 38 – 41, 93 Закону України «Про Конституційний Суд України» з метою захисту конституційних прав усіх суддів України як громадян України звертається до Конституційного Суду з проханням дати офіційне тлумачення положення підпункту «е» підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, а саме – офіційне тлумачення терміну «щомісячне довічне грошове утримання», застосованого у зазначеному положенні.
Підставою для цього конституційного подання, зауважив на Пленумі доповідач заступник Голови Верховного Суду України Анатолій Ярема, є практична необхідність у з’ясуванні та роз’ясненні, офіційній інтерпретації згаданого положення Податкового кодексу України з огляду на нагальну потребу неухильної реалізації його норм під час виконання Державного бюджету України на поточний рік у частині забезпечення державою соціальних прав і гарантій суддів України як громадян України.
Необхідність офіційного тлумачення обумовлена тим, що в Податковому кодексі України, як і в інших нормативно-правових актах України, нечітко розкрито зміст складових поняття «щомісячне довічне грошове утримання». Це, наголошувалося на Пленумі, унеможливлює однакове застосування податкового законодавства України в частині оподаткування щомісячного грошового утримання суддів, що призводить до обмежень прав суддів, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді.
Пленум Верховного Суду також прийняв рішення звернутися до Конституційного Суду України і з конституційним поданням щодо офіційного тлумачення пункту 2 частини другої статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, пункту 2 частини першої статті 400-12 Кримінально-процесуального кодексу України, частини третьої статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статей 2 та 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV у частині можливості застосування положень цих норм законів Верховним Судом України як підстави та процедури для перегляду судового рішення у справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні такої справи судом.