11 березня 2008 р. у Верховний Суд України відзначив 85-річчя від дня свого заснування.

Голова Верховного Суду України Василь Онопенко на урочистому зібранні суддів, працівників апарату суду, за участі екс-Голів Верховного Суду Василя Маляренка та Віталія Бойка привітав усіх зі спільним історичним святом та подякував за плідну роботу.

В. Онопенко пригадав склад Верховного Суду, сформований у 1923 р., до якого входили 11 суддів. Суддівський стаж суддів Верховного Суду становив від 2 до 5 років, а одного з них – 2 місяці. Двоє суддів були українцями; українською мовою володіли тільки троє. Із 35-ти працівників суду лише 12 мали вищу освіту.

Сьогодні у Верховному Суді України працює 75 суддів (за штатом – 95), з яких 70 мають вищий кваліфікаційний клас судді. Серед суддів та працівників апарату суду 15 кандидатів наук, доктор юридичних наук, професор. 58 осіб є заслуженими юристами України. Завдяки високому рівню професіоналізму суддів підвищується й рівень професійної підготовки їх помічників. Так, упродовж останніх двох років на посади суддів місцевих судів призначено 12 помічників суддів Верховного Суду України. Судді беруть активну участь у діяльності Ради суддів України, Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. За час незалежності України 10 суддів Верховного Суду України були обрані суддями Конституційного Суду України.

Пригадуючи 85-річну історію найвищого судового органу, В. Онопенко у своїй промові назвав рекордсменів суддівського колективу. Так, 43 роки (1946—1989 рр.) у Верховному Суді відпрацював суддя, заступник Голови суду Василь Мирославський. Більше 40 років на різних посадах в апараті Верховного Суду працювали Ліна Гончарук та Ольга Куликова. 30 і більше років суддями працювали Микита Антонов, Степан Убийконь, Леонід Чайковський, Гаврило Давиденко. Понад 20 років пропрацювали судді Аполлінарій Вронський та Євген Овчинніков. Деякі з них навіть після виходу у відставку з посади судді продовжували і продовжують працювати в апараті Верховного Суду України.

— Схиляю в пошані голову перед їх працездатністю і відданістю суддівській професії, — сказав В. Онопенко.

Щодо історії формування судочинства України, то з неї, за словами В. Онопенка, можна засвоїти кілька уроків.

По-перше, судова система не може вибудовуватися “під себе”, під чиїсь власні чи політичні інтереси.

По-друге, без незалежного й неупередженого суду не може бути правової держави і розвинутого громадянського суспільства. У державі ж слабкій, неповноцінній, з бутафорською судовою владою людина ніколи не буде надійно захищена правом.

По-третє, процес утвердження компетентно незалежного і безстороннього суду має відбуватися паралельно із загальними процесами державотворення України як правової держави.

Враженнями про свою діяльність на посаді Голови Верховного Суду України та власним баченням нинішнього стану й перспектив розвитку правосуддя в державі також поділилися з присутніми Віталій Бойко та Василь Маляренко.