Відповідно до п. 2 примітки до ст. 185 КК України у статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається з урахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Вироком Івано-Франківського міського суду від 7 липня 2006 р. К. засуджено за ч. 2 ст. 190 КК на 1 рік 6 місяців позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК з випробуванням на 1 рік іспитового строку; Д. засуджено за ч. 1 ст. 367 КК на 2 тис. 550 грн штрафу; К.Р. засуджено за ч. 2 ст. 190 КК на 1 рік 6 місяців позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК з випробуванням на 1 рік іспитового строку.

Суд визнав, що Д. неналежно виконував обов’язки директора ТзОВ, яке орендувало речовий ринок, внаслідок чого вже звільнений контролер ринку К.Р. і ще працюючий контролер ринку К. вчинили шахрайство.

28 жовтня 2005 р. К.Р. пообіцяв підприємцю Д.Л. за 500 доларів США зберегти за нею торговельне місце, але обіцянку не виконав і кошти потерпілій не повернув. К. 23 березня 2005 р., пообіцявши підприємцю С. перереєструвати за 900 дол. США. торговельне місце, а 22 жовтня того ж року — підприємцю К. і Р. перереєструвати за 130 дол. США торговельні місця, обіцяне не виконав і кошти потерпілим не повернув.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 грудня 2006 р. вирок щодо К., Д. і К.Р. залишено без зміни.

У клопотаннях засуджений К. просив змінити судові рішення, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 190 КК на ч. 1 ст. 190 КК, оскільки заподіяна ним шкода потерпілим не складає значного розміру; засуджений Д. ставив питання про скасування судових рішень та закриття справи провадженням за відсутністю в діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК.

У поданні п’яти суддів Верховного Суду України порушено питання про внесення клопотань засуджених на судовий розгляд та наведені підстави для зміни вироку щодо засуджених К., в порядку ст. 395 КПК стосовно К.Р. та про скасування судових рішень щодо засудженого Д. із закриттям справи за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який частково підтримав клопотання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді Верховного Суду України прийшли до такого.

Висновки суду про винуватість К. і К.Р. у вчиненні шахрайства за обставин, наведених у вироку, матеріалами справи доведені і є обґрунтованими. Разом із тим, кваліфікація діянь засуджених є помилковою.

Згідно з приміткою до ст. 185 КК в ст. 190 цього Кодексу значна шкода визнається з урахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Отже, для визнання шахрайства, що завдало значної шкоди потерпілому, потрібно, щоб вона становила від 13 тис. 100 грн до 32 тис. 750 грн.

Як визнав суд, К. і К.Р. учинили шахрайство, збитки від якого для потерпілих не становлять навіть 13 тис. 100 грн. Тому дії К.Р. підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 190 КК на ч. 1 ст. 190 КК. Кваліфікація ж дій К. за ознакою ч. 2 ст. 190 КК — шахрайство, вчинене повторно, є правильною, але кваліфікуюча ознака — шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому, підлягає виключенню з вироку.

Що стосується судових рішень про засудження Д. за службову недбалість, то з вироком суду в цій частині погодитись не можна.

За висновком суду, Д. не перебував у змові ні з К., ні з К.Р. на заволодіння чужим майном. Він дійсно працював комерційним директором ТзОВ, повноваження якого визначались не посадовими інструкціями, а Статутом ТзОТ. У його безпосередньому підпорядкуванні зазначені контролери не перебували. На території цього ринку діяли цілий ряд комерційних структур, у тому числі різні кафе, ресторани, а також квітковий і речовий ринки, які очолювались іншими директорами і їхніми заступниками, де й працювали засуджені К. і К.Р.

Обставини, за яких К. та К.Р. учинили зазначені діяння (шахрайство), не свідчать про те, що вони є наслідком службової недбалості Д. Його діяльність у даному конкретному випадку за своїми ознаками не може утворювати складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК.

Тому вирок суду в частині засудження Д. за ч. 1 ст. 367 КК є необґрунтованим і підлягає скасуванню, а справа — закриттю за відсутністю в діях складу злочину.

У зв’язку з наведеним, Верховний Суд України ухвалив змінити вирок Івано-Франківського міського суду від 7 липня 2006 р. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 грудня 2006 р. щодо К. і в порядку ст. 395 КПК стосовно К.Р.

Виключити з вироку й ухвали рішення суду про кваліфікацію дій засудженого К. за ознакою ч. 2 ст. 190 КК “шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому”. Пом’якшити покарання К. за ч. 2 ст. 190 КК до 1 року позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК звільнити його від покарання з випробуванням на 1 рік іспитового строку.

Перекваліфікувати дії К.Р. із ч. 2 ст. 190 КК на ч. 1 ст. 190 КК і призначити йому за цим законом 1 рік 6 місяців обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК звільнити від покарання з випробуванням на 1 рік іспитового строку.

Зазначені судові рішення щодо Д. скасувати, а справу — закрити за відсутністю в діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК.