Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у кримінальних справах у порядку виключного провадження 2008 ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА Основні положення Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України від 5 грудня  2008 р. (витяг)<br><i>Відповідно до ч. 3 ст. 11-1 КПК України, якщо в ході дізнання та досудового слідства протягом строків, зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, питання про закриття справи у зв’язку із закінченням строків давності вирішується з урахуванням строків, зазначених у ч. 2 цієї статті, тобто, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років</i><br>

Відповідно до ч. 3 ст. 11-1 КПК України, якщо в ході дізнання та досудового слідства протягом строків, зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, питання про закриття справи у зв’язку із закінченням строків давності вирішується з урахуванням строків, зазначених у ч. 2 цієї статті, тобто, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років


Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
і Військової судової колегії Верховного Суду України
від 5 грудня 2008 р.
(витяг)

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2007 р. кримінальну справу, яка була порушена за фактом вбивства матір’ю новонародженої дитини за ст. 96 КК 1960 р., закрито у зв’язку із закінченням строків давності.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Постановою судді Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 9 лютого 2008 р. відмовлено прокурору у витребуванні кримінальної справи для її перевірки в касаційному порядку.

У клопотанні заступник Генерального прокурора України просив постанови місцевого та Верховного Суду України суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального та порушенням вимог кримінально-процесуального законів, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважав, що до встановлення особи, яка вчинила вбивство дитини, суд не може закрити кримінальну справу за давністю, виходячи зі строків, встановлених для злочину, за ознаками якого вона була порушена, а повинен брати до уваги п’ятнадцятирічний строк давності, передбачений ч. 2 ст. 49 КК.

Зазначене клопотання внесене на судовий розгляд спільного засідання за поданням п’яти суддів, які вважають його таким, що підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав клопотання і просив його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в клопотанні доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 11-1 КПК, якщо в ході дізнання та досудового слідства протягом строків, зазначених у ч. 1 ст. 49 КК, не встановлено особу, яка вчинила злочин, питання про закриття справи у зв’язку із закінченням строків давності вирішується з урахуванням строків, зазначених у ч. 2 ст. 49 КК, тобто, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років.

Однак суд, закриваючи кримінальну справу у зв’язку із закінченням строків давності, не врахував зазначених вимог закону, тобто постановив судове рішення з недотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального законів.

У зв’язку з цим постанова суду підлягає скасуванню, а справа-направленню на новий судовий розгляд.

Оскільки постановою судді Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України необґрунтовано відмовлено прокурору у витребуванні кримінальної справи для її перевірки у касаційному порядку, то ця постанова також підлягає скасуванню.

За таких обставин Верховний Суд України скасував постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2007 р. про закриття справи у зв’язку із закінченням строків давності, яка була порушена за фактом вбивства матір’ю новонародженої дитини, за ознаками злочину, передбаченого ст. 96 КК 1960 р., та постанову судді Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 9 лютого 2008 р., а справу направив на новий судовий розгляд суду першої інстанції в іншому складі суду.