Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у господарських справах у касаційному порядку 2005-2 Постанова від 23 серпня 2005 р. у справі за позовом споживчо-виробничого малого підприємства “Путна’ до ВАТ “Трест Київміськбуд-1’ ім. М.П. Загороднього про стягнення коштів

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23 серпня 2005 р.



Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Трест Київміськбуд-1’ ім. М.П. Загороднього на постанову Вищого господарського суду України від 11 травня 2005 р. у справі за позовом споживчо-виробничого малого підприємства “Путна’ до відкритого акціонерного товариства “Трест Київміськбуд-1’ ім. М.П. Загороднього про стягнення 3 358 774,00 грн.
в с т а н о в и л а:

У січні 2002 р. споживчо-виробниче мале підприємство “Путна’ подало до господарського суду м. Києва позов про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Трест Київміськбуд-1’ ім. М.П. Загороднього
3 358 774 грн., що становлять збитки, пов’язані з неякісним виконанням підрядних робіт з будівництва гаражу та магазину за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького,6а, за укладеним контрактом № 33-98 від 21.11 1998 р.

У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив зменшити розмір винагороди за виконані відповідачем роботи по спірному контракту на суму 2 824 553 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем пропущений строк звернення з позовом про виявлені недоліки у роботі, виконаній за договором підряду; розмір винагороди за виконані ним будівельні роботи по контракту № 33-98 від 21 листопада 1998 р. вже визначений рішеннями господарського суду міста Києва у справі № 7/119 від 27 лютого 2001 р. та у справі № 7/345 від 12 червня 2001 р., які вступили в законну силу.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 24 грудня 2004 р. у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Також суд послався на пропущення позивачем 6-місячного строку позовної давності для пред’явлення позову про виявленні явні недоліки в роботі, виконаній за договором підряду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2005 р. рішення суду першої інстанції у справі скасовано, позов задоволено за обґрунтованістю позовних вимог. При цьому суд послався на висновок будівельно-технічної експертизи №4266 від 21 листопада 2002 р., згідно якого вартість робіт, необхідних для приведення спірного об’єкту у відповідність з проектними рішеннями і вимогами будівельних норм становить 2 824 553,00 грн.

Також апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про пропущення позивачем строку позовної давності для пред’явлення позову, виходячи з того, що, у встановленому чинним законодавством України порядку, здачі роботи підрядчиком і прийняття її замовником не відбулося.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 травня 2005 р. вказану постанову суду апеляційної інстанції у справі залишено без змін з тих же підстав.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстави порушення судом норм матеріального права.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 14 липня 2005 р. порушено провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2005 р. у справі № 4/121-36/296.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст.4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматися у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову, виходив з того, що відповідачем неналежним чином було виконано передбачені контрактом зобов’язання щодо якості робіт і вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для приведення спірного об’єкту у відповідність з проектними рішеннями і вимогами будівельних норм, становить 2 824 553,00 грн. При цьому суд спирався на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 4266 від 21 листопада 2002 р., а також на те, що будь-яких доказів на спростування висновків експертизи суду не було надано.

Але погодитися з зазначеним висновком суду не можна.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій за контрактом, укладеним 21 листопада 1998 р. між сторонами у справі та додатковими угодами до нього, ВАТ “Трест Київміськбуд-1’, як підрядник був зобов’язаний виконати для МП “Путна’ будівельно-монтажні роботи з будівництва гаражу та магазину за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 6а. Загальна вартість будівельно-монтажних робіт визначена – 7 255 300 грн.

Відповідно до п.1.4 контракту сторони передбачили строк виконання робіт – вересень 2000 р.

Зазначені роботи відповідач зобов’язався виконувати відповідно до проектно-кошторисної документації, вимог БНІП, ДБН та інших нормативних документів, а також ввести об’єкт в експлуатацію в строк на умовах контракту та відповідно до існуючого порядку прийому-передачі завершених будівництвом об’єктів.

Умовами п. 4.2. спірного контракту передбачено, що за відсутністю фінансування або якщо фінансування здійснюється несвоєчасно і перерва фінансування перевищує один місяць підрядник має право в односторонньому порядку призупинити роботи і відмовитися від виконання своїх зобов’язань по контракту. При цьому засновник зобов’язаний оплатити всі витрати підрядника і понесені ним збитки.

Керуючись умовами контракту відповідач з червня 2001 р. припинив виконання робіт на об’єкті у зв’язку з відсутністю фінансування з боку позивача, що відповідає нормам Цивільного кодексу УРСР, а саме ст. 210, згідно із якою боржник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, коли невиконання або неналежне виконання зобов’язання обумовлене умислом або необережністю кредитора.

Факт наявності заборгованості позивача у сумі 3 353 288,00 грн. за травень-жовтень 2000 р. та листопад 2000 р. – лютий 2001 р. по оплаті виконаних відповідачем робіт за спірним контрактом встановлений рішеннями арбітражного суду міста Києва від 27 лютого 2001 р. у справі
№ 7/119 та від 12 червня 2001 р. № 7/345, які вступили в законну силу.

Таким чином розмір вартості виконаних відповідачем робіт за контрактом № 33-98 від 21 листопада 1998 р. є фактом, встановленим рішеннями господарського суду між тими ж сторонами і не потребує додаткового доведення при вирішенні цього спору (ст. 35 ГПК України).

Висновок судової будівельно-технічної експертизи №4266, складений КНДНІСЕ 21 листопада 2002 р., про необхідність в проведенні ремонтно-будівельних робіт на спірному об’єкті з метою його приведення у відповідність з проектними рішеннями і вимогами будівельних норм, а також про визнання вартості необхідних ремонтно-будівельних робіт, не може бути прийнятий судом як беззаперечний доказ позовних вимог, оскільки згідно зі ст. ст. 42,43 ГПК України не є обов’язковим для суду і має оцінюватися господарським судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин суд першої інстанції у справі прийшов до правильного висновку про відмову у позові за недоведеністю обставин, на які посилався позивач у своєму позові.

Враховуючи наведене, оскаржувана постанова Вищого господарського суду України від 11 травня 2005 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2005 р. у справі підлягають скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 24 грудня 2004 р. – залишенню без змін.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 11117 – 11120 ГПК України, Судова палата Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Трест “Київміськбуд-1” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 11 травня 2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2005 р. у справі № 4/121-36/296 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 24 грудня 2004 р. – залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.