17 липня 2007 р.

м. Сімферополь

В Раду суддів Апеляційного і місцевих судів Автономної Республіки Крим звернулись з заявами голова Апеляційного суду АРК Тютюнник М.С. і перший заступник голови Апеляційного суду АРК Лунін С.В., в яких вони просили Раду суддів провести перевірку наявності компрометуючих їх як керівників Апеляційного суду АРК фактів, про які повідомили судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Шильнов М.О. і Поєдинок І.А. та суддя Сімферопольського районного суду м. Сімферополя Шофаренко Ю.Ф. в своїх зверненнях до Голови Верховного Суду України і просили вирішити питання для подальшого звільнення Тютюнника М.С. та Луніна С.В. з адміністративних посад та посад суддів.

Так, в своїй заяві на адресу Голови Верховного Суду України суддя Залізничного районного суду АРК Шильнов М.О. вказав на те, що „на протязі останніх двох років” з боку голови Апеляційного суду АРК Тютюнника М.С. та його першого заступника Луніна С.В. на нього як на суддю чиниться тиск при прийнятті судових рішень у вигляді викликів по окремим справам та відповідних “рекомендацій” з приводу прийняття відповідних рішень, а також “примусів подумати”, якщо такого рішення не буде прийнято. Заявник Шильнов М.О. в обґрунтування своєї заяви навів наступні факти:
- при розгляді ним кримінальної справи № 1-32/2005 за звинуваченням Гриппа О.І. у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 362, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 298, ст. 386 КК України, голова Апеляційного суду АРК Тютюнник М.С. давав особисті вказівки по винесенню виправдовувального вироку, переконуючі його у відсутності в діях Гриппа О.І. складу злочину;
- при розгляді під його головуванням колегією суддів адміністративного позову кандидата на посаду Сімферопольського міського голови Гресса О.О. про визнання противоправної бездіяльності територіальної виборчої комісії, про проведення повторних виборів Сімферопольського міського голови (справа № 2а-624/2006) на нього з боку Тютюнника М.С. та Луніна С.В. чинився тиск, від нього вимагали ухвалення незаконного рішення про призначення повторних виборів Сімферопольського міського голови, а після його відмови Лунін С.В., посилаючись на підтримку заступника голови Ради суддів України Волкова О.Ф., запропонував йому “подумати, як далі працювати”;
- при розгляді під його головуванням колегією суддів адміністративного позову Разумовського М.І. до МНС України про поновлення на посаді начальника ГУ МНС України в АРК Лунін С.В. давав вказівки про прийняття рішення про відмову в позові, посилаючись на голову Апеляційного суду АРК Тютюнника М.С. та на відсутність законних підстав для задоволення позову, крім того, до винесення рішення по справі Лунін С.В. заявив, що якщо “прохання” задовольнятись не будуть, то будуть готуватися чергові подання про звільнення з посади судді.

Суддя Шильнов М.О. у своїй заяві вказав, що за зазначеними справами він прийняв законні рішення, які були протилежними від тих, які його примушували приймати, і дані рішення набули законної сили. Суддя Шильнов М.О. зазначив, що оскільки ним не приймались ті рішення, які його примушували приймати, то він став “некерованим” і “неугодним” суддею, а Тютюнник М.С. та Лунін С.В. стали відкрито висловлюватись в його адресу, що приймуть усі заходи для звільнення його з посади, при цьому радили написати заяву про звільнення за власним бажанням, а 11 січня 2007 р. Тютюнник М.С., як член Ради Суддів України, направив в кваліфікаційну комісію суддів подання з пропозицію звільнення його з посади судді. Суддя Шильнов М.О. вказав у своїй заяві, що всі судові рішення по справах, на які посилається Тютюнник М.С., були залишені без змін апеляційною інстанцією.

Суддя Залізничного районного суду АРК Поєдинок І.А. в своїй заяві на адресу Голови Верховного Суду України вказав, що “приблизно з початку 2006 р.” на нього здійснюють тиск голова Апеляційного суду АРК Тютюнник М.С. та перший заступник голови Апеляційного суду АРК Лунін С.В. з тієї причини, що він відмовлявся виконувати їх вказівки при розгляді справ. Суддя Поєдинок І.А. в обґрунтування своєї заяви навів наступні факти :
- при розгляді колегією суддів за його участю адміністративного позову кандидата на посаду Сімферопольського міського голови Гресса О.О. про визнання противоправної бездіяльності територіальної виборчої комісії по призначенню повторних виборів Сімферопольського міського голови (справа № 2а-624/2006) з ним особисто по черзі розмовляли Тютюнник М.С. та Лунін С.В. та примушували винести рішення про призначення нових виборів Сімферопольського міського голови, даючи йому зрозуміти, що в противному випадку у нього будуть “проблеми по роботі”;
- при розгляді колегією судів за його участю адміністративного позову Разумовського М.І. до МНС України про поновлення на посаді начальника ГУ МНС України в АРК до ухвалення рішення в лютому—березні 2007 р. його викликали Тютюнник М.С. та Лунін С.В. і вимагали від нього винести рішення про відмовлення в позові, погрожуючі в противному випадку звільненням з посади судді;
- при розгляді під його головуванням позову Крилової Д.Т. до Добужинського С.В., ЗАТ “Кримреставрація” ним 26 травня 2006 р. була винесена ухвала про забезпеченню позову, яка 10 січня 2007 р. була скасована Апеляційним судом АРК і голова Апеляційного суду АРК без законних підстав отримав ухвалу Апеляційного суду і почав з власної ініціативи проводити незаконну перевірку, зловживаючи посадою голови апеляційного суду, та направив на адресу підприємства запити на предмет того, чи має воно претензії до судді при розгляді справи.

Суддя Поєдинок І.А. у своїй заяві вказав, що голова Апеляційного суду АРК Тютюнник М.С. та його перший заступник Лунін С.В., будучи членами Ради суддів України, з надуманих підстав звертаються до кваліфікаційної комісії про притягнення неугодних ним суддів до дисциплінарної відповідальності. Заявник Поєдинок І.А. зазначив, що 29 листопада 2006 р. рішенням Вищої ради юстиції було скасовано рішення кваліфікаційної комісії про оголошення йому догани як незаконне, а провадження було закрите. Заявник Поєдинок І.А. вказав на те, що це рішення кваліфікаційна комісія прийняла за зверненнями членів Ради суддів України Тютюнника М.С. та Луніна С.В., а після закриття справи Вищою радою юстиції Тютюнник М.С. неодноразово вказував: “Якщо повезло один раз, то це не означає, що у майбутньому все буде нормально по роботі”. Суддя Поєдинок І.О. також зазначив у своїй заяві, що серед його колег Тютюнник М.С. поширює думку, що він “ворог судової системи” і що йому “не має місця в судовому корпусі АРК”. Суддя Поєдинок І.А. зазначив також, що в травні 2007 р. при вирішенні питання про присвоєння 3-го кваліфікаційного класу судді, Тютюнник М.С. звернувся до кваліфікаційної комісії про притягнення його до відповідальності і звільнення з посади судді за скасування судового рішення, що не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді.

Суддя Сімферопольського районного суду АРК Шофаренко Ю.Ф. у своїй заяві на адресу Голови Верховного Суду України вказав, що починаючи з кінця 2005 р. відносно нього було ініційовано три звернення члена Ради суддів України Луніна С.В. про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки він “дозволив собі проявити принциповість” і зробив зауваження Луніну С.В., коли той порушив 27 жовтня 2005 р. таємницю нарадчої кімнати, де знаходився суддя Шофаренко Ю.Ф. у зв’язку з розглядом кримінальної справи. Суддя Шофаренко Ю.Ф. вказав у своїй заяві, що, зайшовши до нарадчої кімнати, Лунін С.В. став вимагати справу, яка знаходилась у нього в провадженні, а отримавши відмову — став погрожувати перевірками. В подальшому під час надання методичної допомоги Апеляційним судом АРК особлива увага приділялась справам, розглянутим Шофаренко, а Лунін С.В. звернувся з проханням притягнути останнього до дисциплінарної відповідальності, але дисциплінарне провадження було закрите кваліфікаційною комісією. Пізніше Лунін С.В. ще двічі безпідставно звертався з проханням притягнути його до дисциплінарної відповідальності, зловживаючи, на думку заявника, своїм службовим становищем, що є способом тиску у зв’язку із здійсненням суддею правосуддя.

Зазначені заяви були підписані суддями Шильновим М.О., Поєдинком І.А., Шофаренко Ю.Ф. 24—25 травня 2007 р. й направлені Голові Верховного Суду України.

На засіданні Ради суддів Апеляційного і місцевих судів АРК голова Апеляційного суду АРК Тютюнник М.С. надав пояснення до своєї заяви, вказавши, що він ані особисто, ані через третіх осіб ніколи не вчиняв тих дій з втручання в судову діяльність з метою добитися ухвалення незаконних рішень, на які вказали відносно нього судді Шильнов М.О. та Поєдинок І.А. Суддя Тютюнник М.С. зазначив, що вказані звинувачення є цілком безпідставні і нічим не можуть бути доведені й доводяться лише особистими заявами зазначених суддів. Тютюнник М.С. звернув увагу на те, що зазначені судді не заявляли про тиск на них більше року-півтора і заявили про це тільки тоді, коли було ініційовано питання про їх дисциплінарну відповідальність з постановкою питання про їх звільнення за розгляд “рейдерських” справ. Діючи як член Ради суддів України, отримуючи інформацію за результатами розгляду справ палатами Апеляційного суду АРК, він проводив додаткову перевірку перед вирішенням питання про ініціювання дисциплінарного провадження відповідно до повноважень, передбачених ст. 97 Закону України “Про судоустрій”. Приводами для ініціювання питань про притягнення суддів Шильнова М.О. та Пєдинка І.А. до дисциплінарної відповідальності стали порушення ними закону при розгляді загальновідомих справ, які обговорювались серед суддівського корпусу АРК, як приклади “рейдерських” справ. Так, суддя Поєдинок І.А. 21 жовтня 2005 р. виніс ухвалу, якою фактично зупинив виконання рішення іншого суду про поновлення на роботі особи, а 26 травня 2006 р., забезпечивши позов, незаконно втрутився в господарську діяльність підприємства ВАТ “Кримреставрація”. Суддя Шильнов М.О. прийняв позов із штучно створеною підсудністю від позивача, який володіє 0,59 % в статутному фонді, і ухвалою суду забезпечив позов, зупинивши роботу підприємства, де 99,41 % в статутному фонді належить іноземному учаснику товариства. Крім того, голова Апеляційного суду АРК Тютюнник М.С. також зазначив про неможливість з його боку вимагати від судді Шильнова М.О. ухвалення конкретного вироку по кримінальній справі, особливо виправдовувального. Суддя Тютюнник М.С. також вказав про неможливість вимагати від судді ухвалення рішення суду, яким би були призначені повторні вибори, оскільки такі вимоги взагалі не підлягають розгляду в суді, а є виключно компетенцією виборчих комісій, про що відомо всім суддям. По справі за позовом Разумовського про поновлення його на роботі взагалі неможливо було тиснути на суддів шляхом погроз звільненням їх з посад, оскільки ще до надходження до суду вказаного позову вже в січні 2007 р. було направлено подання в кваліфікаційну комісію суддів з пропозицією звільнення судді Шильнова М.О., а 18 квітня 2007 р. було направлено подання про звільнення Поєдинка І.А. з посади судді за розгляд ними “рейдерських” справ.

На засіданні Ради суддів Апеляційного і місцевих судів АРК перший заступник голови Апеляційного суду АРК Лунін С.В. надав пояснення до своєї заяви, вказавши, що він ніколи не вчиняв тих дій з втручання в судову діяльність з метою добитися ухвалення незаконних рішень, на які вказали відносно нього судді Шильнов М.О. та Поєдинок І.А., а також ніколи не втручався в судову діяльність судді Шофаренко Ю.Ф. Перший заступник голови Апеляційного суду АРК Лунін С.В. зазначив, що вказані судді фактично об’єднали свої зусилля з метою уникнути дисциплінарної відповідальності, виборюючи собі штучний особливий статус “виключно принципових” суддів, на яких здійснює протиправний вплив керівництво Апеляційного суду АРК.

Для дачі пояснень на засідання Ради суддів Апеляційного і місцевих судів АРК судді Шильнов М.О., Поєдинок І.А., Шофаренко Ю.Ф. не з’явились. Про засідання Ради суддів були попередньо особисто повідомлені.

Відповідно доповіді голови Ради суддів Апеляційного і місцевих судів АРК їм було проведено опитування судді Шильнова М.О., який не повідомив про конкретні обставини тиску на нього. Судді Поєдинок І.А. та Шофаренко Ю.Ф. пояснень не надали. Крім того, головою Ради суддів Апеляційного і місцевих судів АРК були опитані інші судді Залізничного районного суду АРК, що входили разом з суддями Шильновим М.О. та Поєдинком І.А. до складу судових колегій, якими розглядались адміністративні позови Гресса та Разумовського, а також були опитані судді Апеляційного суду АРК, які входили до складу колегій, що розглядали в апеляційному порядку справи, вказані суддями Шильновим М.О. та Поєдинком І.А. Всі зазначені судді дали пояснення про те, що на них ніхто тиску при розгляді даних справ, в тому числі з боку керівництва Апеляційного суду АРК, не здійснював. Також головою Ради суддів Апеляційного і місцевих судів АРК була опитана суддя Апеляційного суду АРК Дорошенко Т.І., яка разом з першим заступником голови Апеляційного суду АРК Луніним С.В. проводила перевірку скарги з приводу тривалого розгляду кримінальної справи, що знаходилась в провадженні судді Сімферопольського районного суду Шофаренко Ю.Ф. Суддя Дорошенко Т.І. вказала на те, що ніяких некоректних дій з боку Луніна С.В. стосовно Шофаренка Ю.Ф. допущено не було, а справа була надана пізніше заступником голови Сімферопольського районного суду АРК для складання довідки про її рух і підготовки відповіді на скаргу.

Обговоривши заяви суддів Тютюнника М.С. та Луніна С.В. і зібрані до них матеріали, Рада суддів Апеляційного і місцевих судів АРК доходить висновку, що проводити додаткові дії, спрямовані на подальшу перевірку наявності в дійсності фактів, викладених суддями Шильновим М.О., Поєдинком І.А. та Шофаренко Ю.Ф. в своїх заявах на ім’я Голови Верховного Суду України, не доцільно.

Рада суддів виходить з того, що професійний суддя — це особа, що уповноважена від імені держави розглядати й давати оцінку будь-якому правовому конфлікту, оцінюючи надані сторонами докази на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи. Суд та суддя є тією авторитетною інстанцією, судження якої про справедливість у конкретній ситуації по розгляду справи набувають загальнообов’язкового характеру, а тому статус судді передбачає бездоганну поведінку під час виконання службових обов’язків й покладає на суддю обов’язок не підкорятися зовнішнім впливам, протистояти їм, керуватись при розгляді справи лише законом та совістю й дотримуватись моральних принципів. Тільки морально стійкий та принциповий суддя має право судити інших. Всі вказані риси судді визначені у відповідних нормативних актах, в тому числі міжнародних, що регулюють діяльність суддів і надання їм відповідних гарантій та визначають особливий порядок притягнення суддів до відповідальності: Європейською хартією про закон “Про статус суддів”, Конституцією України, Законами України „Про судоустрій України”, „Про статус суддів”, „Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів”, а також затвердженим V з’їздом суддів України Кодексом професійної етики судді та іншими нормативно-правовими актами. Вказані принципи втілені в Присягу судді, яку приймає кожний із суддів, в тому числі прийняли судді Шильнов М.О., Поєдинок І.А., Шофаренко Ю.Ф..

Наведене свідчить про те, що суддя, як ніхто інший, повинен розуміти, що будь-яке звинувачення (а особливо іншого судді) в порушенні закону, порушенні норм етики, в здійсненні протиправного тиску на суддю з метою ухвалення очікуваного рішення, повинно бути насамперед обґрунтоване конкретними та переконливими доказами. Суддя, як ніхто інший, повинен розуміти, що ці докази лише тоді будуть об’єктивними, коли існує реальна можливість їх перевірити. Рада суддів вважає неприпустимим, щоб звинувачення іншого судді, особливо такого, який обіймає адміністративну посаду, ґрунтувалось лише особистими поясненнями заявників, які наполягають на своїй “принциповості” та “безкомпромісності”, але реальних доказів в обґрунтування своїх заяв навести не можуть, оскільки такі докази у них відсутні.

Крім того, суддя Шофаренко Ю.Ф. у своїй заяві фактично не навів фактів втручання в конкретні судові справи з боку першого заступника голови Апеляційного суду АРК Луніна С.В., а лише вказував на порушення таємниці нарадчої кімнати з боку Луніна С.В. Між тим з заяви самого судді Шофаренко Ю.Ф. виходить, що Лунін С.В. не здійснював на нього впливу з приводу кримінальної справи, за якою суддя перебував в нарадчій кімнаті, та не вимагав від нього розголошення таємниці нарадчої кімнати.

Рада суддів вважає необхідним зазначити, що прямим обов’язком судді є дії, які повинні бути направлені на те, що б виключити можливість впливу на суддю з боку інших осіб при розгляді ним справи, в тому числі й з боку суддів, які обіймають адміністративні посади. В зв’язку з цим прямим обов’язком судді є вжиття своєчасних заходів, направлених на закріплення у допустимій формі відповідних фактів, що свідчать про втручання в судову діяльність. Безумовно, що такі заходи суддя повинен вживати безпосередньо після впливу на нього і у встановленому законом порядку, в тому числі шляхом звернення до органів суддівського самоврядування чи компетентних органів, щоб продовжити розгляд справи та винести об’єктивне рішення в умовах, що виключають тиск на суддю.

Рада суддів вважає, що твердження про те, що нібито мали місце факти втручання голови Апеляційного суду АРК Тютюнника М.С. та першого заступника голови Апеляційного суду АРК Луніна С.В. в розгляд судових справ по одному разу в 2005 р., в 2006 р. та в 2007 р., наведені в заявах суддів Шильнова М.О., Поєдинка І.А. та Шофаренко Ю.Ф., є цілком безпідставними. На думку Ради суддів, щоб це з’ясувати, інших додаткових перевірок проводити не потрібно.

Рада суддів вважає, що заяви суддів Шильнова М.О., Поєдинка І.А. та Шофаренко Ю.Ф. фактично направлені не на виключення можливості тиску на них з боку голови Апеляційного суду АРК Тютюнника М.С. та першого заступника голови Апеляційного суду АРК Луніна С.В. (оскільки вказані ними справи, відносно яких нібито здійснювався тиск, вже давно ними розглянуті, пройшли апеляційну інстанцію й набрали законної сили), а Рада суддів вважає, що ці заяви є реакцією на подання члена Ради суддів України Тютюнника М.С. від 11 січня 2007 р. про притягнення судді Шильнова М.О. до дисциплінарної відповідальності за порушення обов’язків судді з пропозицією звільнення його з посади судді. Зазначене подання обґрунтовано тим, що суддя Шильнов М.О. 13 вересня 2006 р. прийняв позов із штучно створеною підсудністю до свого провадження, 14 вересня 2006 р. виніс ухвалу про забезпечення позову, якою фактично втрутився в господарську діяльність підприємства, зупинивши його діяльність, а 2 жовтня 2006 р. виніс ухвалу про передачу позовної заяви до Ленінського районного суду м. Запоріжжя у зв’язку з порушенням правил підсудності при відкритті провадження по справі. Ніяких ознак того, що це подання є наслідком “невдалого втручання” з боку голови Апеляційного суду АРК Тютюнника М.С. в розгляд справ суддею Шильновим М.О., не існує.

Аналогічне за своєю суттю подання було направлено до кваліфікаційної комісії членом Ради суддів України Тютюнником М.С. 18 квітня 2007 р. відносно судді Поєдинка І.А. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення обов’язків судді з пропозицією його звільнення з посади судді. Зазначене подання обґрунтовано тим, що суддя 26 травня 2006 р. виніс ухвалу про забезпечення позову, якою фактично втрутився у господарську діяльність підприємства, безпідставно припинивши його діяльність, що мало негативні наслідки для підприємства у вигляді невиплати заробітної плати, несвоєчасного перерахування податків і зборів, паралізувало виробничу діяльність. Ніяких ознак того, що це подання є наслідком “невдалого втручання” з боку голови Апеляційного суду АРК Тютюнника М.С. в розгляд справ суддею Поєдинком І.А., також не існує.

Реалізація своїх повноважень членом Ради суддів України Тютюнником М.С. у вигляді направлення в дисциплінарну комісію суддів подань про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за наявні свідомих чи грубих порушень вимог закону при розгляді конкретних справ, свідчить не про тиск на суддів, а про своєчасне та принципове виконання своїх обов’язків головою Апеляційного суду АРК, членом Ради суддів України Тютюнником М.С., про що повинно бути доведено суддівському корпусу для виключення можливості використання безпідставних заяв про наявність тиску тими суддями, щодо яких ініціюється питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

На підставі викладеного Рада суддів Апеляційного і місцевих судів АРК

1. Перевірку заяв голови Апеляційного суду АРК Тютюнника М.С. та першого заступника голови Апеляційного суду АРК Луніна С.В. вважати закінченою.

2. Факти протиправного втручання в судову діяльність суддів Шильнова М.О., Поєдинка І.А., Шофаренка Ю.Ф. з боку голови Апеляційного суду АРК Тютюнника М.С. та першого заступника голови Апеляційного суду АРК Луніна С.В. вважати відсутніми.

3. З метою інформування суддівського корпусу України звернутись з клопотанням до Верховного Суду України з приводу розміщення даного рішення Ради суддів Апеляційного та місцевих судів АРК та матеріалів про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Шильнова М.О. та Поєдинка І.А. на інформаційному сайті Верховного Суду України та в ЗМІ, а також направити до місцевих судів Автономної Республіки Крим.

Голова Ради

С.М. Афендіков