Пошуку оптимальних форм і методів взаємодії між судами, представниками ЗМІ та громадськістю було присвячено конференцію, яка відбулася 7 жовтня 2009 р. у Верховному Суді України в рамках Українсько-канадського проекту судової співпраці

Участь у цьому заході взяли представники Посольства Канади в Україні Катя Чаба, керівник відділу технічної співпраці Канадського агенства з міжнародного розвитку, Наталія Заварзіна, експерт проектів; представники Українсько-канадського проекту судової співпраці на чолі з Уповноваженим з федеральних судових справ Канади Клодом Прованше – Лін Літч, старший суддя Вищого суду провінції Онтаріо, Джеральд Сенюк, суддя провінційного суду провінції Саскачеван, Пітер Соломон, професор Університету м. Торонто. Від української сторони у конференції брали участь представники Верховного Суду України та Ради суддів України – Петро Пилипчук, Перший заступник Голови Верховного Суду України, голова Ради суддів України, судді Володимир Мазурок, Олег Кривенда, Богдан Пошва, радник голови Ради суддів Віктор Потапенко, начальник відділу міжнародного співробітництва Ліна Губар, керівник прес-служби Людмила Момот, а також представники Конституційного Суду України, вищих спеціалізованих, апеляційних судів, господарських, міських та районних місцевих судів, Державної судової адміністрації України (ДСА), Академії суддів України, науковці, представники громадськості, спеціалізованих та інших ЗМІ.

Обговорення, що відбувалось у форматі круглого столу, стосувалося трьох блоків питань: чи відповідальні ЗМІ за негативне сприйняття громадськістю судів, якими мають бути відносини між судами та ЗМІ у демократичному суспільстві та як поліпшити взаємодію між судами і ЗМІ.

Привітавши учасників представницького зібрання у новому приміщенні Верховного Суду України, Петро Пилипчук подякував канадським колегам за зацікавленість у розвитку судової системи України, допомогу в усуненні помилок, які зумовлені рядом факторів, насамперед об’єктивних. Говорячи про проблеми, що наявні в судовій системі, про порушення деякими суддями етики поведінки і присяги, він зазначив, що небезпечним явищем є узагальнюючий висновок і поширення у ЗМІ інформації ніби це характерно для усього суддівського корпусу. Таким чином, ставиться під сумнів здатність судів здійснювати справедливе правосуддя, підривається віра громадян у захист свого порушеного права у суді.

Голова Ради суддів України також зазначив, що у більшості суддів є бажання спілкуватися із журналістами, надавати їм інформацію, проте останні більше схильні висвітлювати загальні питання – про кадрові призначення, стан судово-правової реформи тощо, а от що стосується політичного тиску на судову владу, хронічного її недофінансування, то цих тем журналісти воліють не торкатися.

Він також звернув увагу представників четвертої влади на необхідність дотримуватися вимог закону та не вдаватися до певних висновків щодо конкретних справ заздалегідь, ще до вироку суду. Петро Пилипчук висловив сподівання, що така дискусія між зацікавленими сторонами сприятиме вирішенню болючих проблем і налагодженню між ними тіснішої співпраці.

Клод Прованше у вступному слові наголосив на тому, що з великим задоволенням приїздить в Україну. Нині зі своїми колегами він прибув не для того, щоб навчати чи повчати, бо немає якихось універсальних рецептів, а щоб поділитися досвідом та почути думки суддів України про їх стосунки зі ЗМІ. Такі стосунки є визначальними для того, наскільки прозорою буде судова система у сприйнятті громадян. «Громадяни мають довіряти судді. І поширення інформації про діяльність суддів – важливий фактор у формуванні прозорості цієї системи», – зазначив Уповноважений з федеральних судових справ Канади. На його переконання, конфіденційна, приватна інформація має бути захищена, але та, що стосується суспільних інтересів, повинна бути відкритою. Це завдання мають виконувати ЗМІ, зокрема й в Україні, як в країні нової демократії.

Заступник Голови ДСА Ольга Булка висловила думку про те, що принцип прозорості суду не повинен суперечити праву особи на справедливий суд. А співпраця між судами та журналістами має бути опосередкована. Рада суддів України підтримала пропозицію про введення у штат судів посад спеціалістів зі зв’язків з громадськістю. Проекти посадової інструкції таких працівників та положення про взаємодію судів зі ЗМІ надіслані для обговорення до судів усіх рівнів. Ольга Булка також поінформувала присутніх, що громадськість насамперед цікавлять судові рішення, тому ДСА докладає зусиль для наповнення Єдиного реєстру судових рішень України, створено портал «Судова влада України».

Представник Посольства Канади в Україні Катя Чаба відмітила наявність позитивних результатів, які дають партнерські відносини між канадською стороною та Верховним Судом України, Радою суддів України, ДСА, Академією суддів України, започатковані у 1996 р. За її словами, зараз судова система, суспільство та ЗМІ в Україні перебувають на етапі переосмислення свох функцій та завдань, і нинішня конференція є кроком у налагодженні відносин між ними. Для цього потрібно враховувати також загальновизнані стандарти взаємодії між цими суспільними інституціями.

«Реформування судової системи – пріоритетне завдання у суспільному житті», – зазначив у виступі на конференції голова Вищого адміністративного суду України Олександр Пасенюк. Але, на жаль, негативні матеріали спотворюють дійсний стан справ у цій сфері. Часто журналісти пишуть, що у суді дорого судитися, що там справи вирішуються несправедливо. Водночас не приділяється увага тому, що судова система не фінансується належним чином (у кращому випадку лише на 50%), наявна незаповненість вакансій у судах, що багато приміщень непридатні для здійснення судочинства. Спостерігається також негативна тенденція до заполітизованості деяких ЗМІ та журналістів, тому з’являються замовні статті, голослівні звинувачення. Самим же представникам судового корпусу не надають можливості висловити свою позицію.

Своє бачення як працівника медіа обговорюваних проблем висловив шеф-редактор видання «Юридична практика» Юрій Забара. «ЗМІ – це дзеркало, яке відображає те, що відбувається у суспільстві. Журналісти пишуть про те становище і ситуації, з якими зіштовхуються громадяни, звертаючись до суду. Люди скаржаться на незручний графік роботи канцелярій судів, на небажання працівників апарату судів належним чином виконувати свої обов’язки», – зауважив він. Потребує також вдосконалення механізм притягнення суддів та працівників судів до дисциплінарної відповідальності за допущені порушення. Разом з тим, на його думку, гострою є проблема невисокої кваліфікації журналістів у подачі матеріалів, що спричинено загальною низькою правовою культурою громадян. І в цій сфері мало що зроблено. Для поліпшення ситуації Юрій Забара запропонував відповідним органам проводити регіональні семінари з представниками ЗМІ та судової системи.

Суддя Джеральд Сенюк зазначив, що був вражений професіоналізмом тих суддів, з якими співпрацює у рамках українсько-канадського проекту. «Вони працюють швидше, ніж їх колеги в Канаді, у них я помітив велику відданність справі. Я також зустрічав високопрофесійних журналістів», – поділився він враженнями. На його переконання, із журналіста не потрібно робити правника. Співпраця має полягати у тому, щоб дати йому зрозуміти на чому він має наголосити при інформуванні про розгляд певної справи. Суддя і журналіст мають бути союзниками.

Компаративний елемент у дискусію ввів професор Пітер Соломон, навівши дані про довіру до судів у різних регіонах Європейського континенту. Він також зазначив, що загалом у країнах – колишніх республіках СРСР – суду довіряють 20% громадян. Ситуацію можна змінити, якщо журналісти писатимуть про зміни у судовій системі. Україна випередила Російську Федерацію у запровадженні Єдиного реєстру судових рішень, натомість відстала від неї на два-три роки у введенні в судах нижчих рівнів посади прес-секретаря.

Звернути увагу на конкретні проблеми, які потребують негайного вирішення, запропонувала учасникам конференції президент Асоціації медіа-юристів України, секретар Спілки письменників України Тетяна Катюжинська. Це – проблема із задоволенням інформаційного запиту журналістів (у цій процедурі багато формалізму); неможливість бути присутнім на судовому засіданні (у деяких судах є значна кількість перепон), що негативно позначається на іміджі усієї судової системи; неприпустима поведінка деяких суддів – не така, на яку очікують журналісти та громадськість; неможливість притягнути суддю до відповідальності за завідомо незаконне рішення (суддівська спільнота має вживати рішучих заходів, використовуючи для цього відповідні механізми); розчарування громадян через тривалий розгляд їх справ. За висловом Тетяни Катюжинської, завдання преси – помічати все погане, а щоб інформація була позитивною, судовій владі потрібно створити потужний інформаційний привід.

Після виступів відбулося їх обговорення, обмін думками з приводу порушених питань, учасники конференції мали змогу отримати відповіді на свої запитання. Зокрема, суддя Верховного Суду України Олег Кривенда нагадав журналістам, що в учасників процесу є дієвий засіб проти неетичної поведінки деяких суддів – використання норми закону про фіксування судового процесу технічними засобами. Голова Апеляційного суду Запорізької області Віктор Городовенко зазначив, що судді не сподіваються від журналістів на позитивну оцінку їх діяльності, але хотять, щоб вона була об’єктивною. Він також наголосив на важливості дотримання як представниками ЗМІ, так і суддівської спільноти міжнародних стандартів, що сприятиме об’єктивному висвітленню стану справ у судовій сфері. Голова Апеляційного суду Одеської області Анатолій Луняченко назвав ЗМІ «очима суспільства», проте застеріг журналістів від спокуси пошуку сенсацій. Судді та журналісти мають допомагати один одному, а підтримка авторитету та неупередженості правосуддя обов’язково дасть позитивні результати. На переконання Анатолія Луняченка, завдання журналістів – показати, що заважає судді в його діяльності, а також те, в чому той помиляється. Разом з тим він зауважив, що не розуміє тих колег, які відвертаються від журналістів.

Загалом дискусія засвідчила, що проблеми у взаємодії між судовими установами, ЗМІ та громадськістю є. Водночас очевидне їх прагнення утверджувати в державі прозорість та відкритість судової системи, судового розгляду справ, а також об’єктивне висвітлення діяльності судів.