головуючого	Федоришина П.П.,
суддів	Стрекалова Є.Ф., Пошви Б.М.,
за участю прокурора	Кривов’яза Я.І.,
та засудженої	Н.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 травня 2005 р. кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої Н. на вирок Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2004 р., яким засуджені: Н., 2 березня 1950 р. н., громадянка України, раніше не судима, за ст. 125 ч. 1 КК України до штрафу 510 грн.; Д., 4 квітня 1970 р. н., громадянка України, раніше не судима, за ст. 125 ч. 1 КК України до штрафу 680 грн.

На підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. Д. звільнено від відбування покарання.

Постановлено стягнути з Н. на користь Д. на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. та 98 грн. 60 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, із Д. на користь Н. на відшкодування моральної шкоди 1500 грн. та 24 грн. 95 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, а також 200 грн. витрат за надання юридичної допомоги.


Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2004 р. вирок залишено без зміни.

За вироком Д. визнано винною в тому, що вона 20 жовтня 2002 р. близько 18 години у дворі будинку № 26 по вул. Огієнка у м. Кам’янці-Подільському, на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час сварки, заподіяла легкі тілесні ушкодження потерпілій Н. Такі ж дії вона вчинила і 23 жовтня 2002 р..

Н. визнано винною у тому, що вона 23 жовтня 2002 р. близько 8 години у дворі будинку № 26 по вул. Огієнка у м. Кам’янці-Подільському, на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час сварки, заподіяла легкі тілесні ушкодження потерпілій Д.

У касаційній скарзі засуджена Н. ставить питання про скасування судових рішень щодо неї оскільки вважає, що вони є незаконними та необґрунтованими, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, вказує на те, що ніяких тілесних ушкоджень Д. не наносила, що судом не взяті до уваги показання окремих свідків, оскаржує розмір відшкодування шкоди.

Заслухавши доповідача, засуджену Н., яка підтримала свою касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що є підстави для її часткового задоволення.

Згідно зі ст. 67 КПК України суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази для суду не мають наперед установленої сили.

Цих вимог закону суд у повній мірі не виконав, зокрема, не з’ясував належним чином, хто винен у сварках Н. чи Д., які саме обставини передували конфлікту.

Не дав суд належної оцінки показанням свідків Ч., Б., С., які зазначали, що 23 жовтня 2002 р. Н. не наносила ударів дошкою із цвяхами по руках Д., оскільки такої дошки взагалі на подвір’ї не було. У своїх показаннях Н. теж вказувала, що Д. дошкою не била та, що можливо вона пошкодила собі долоні рук під час руйнування огорожі з металевої сітки.

Як убачається з показань свідка Ю. – старшого дільничного інспектора, який відбирав пояснення в Д. у день конфлікту, у неї ніяких ушкоджень рук не було.

Сама Д. у власноручно написаних поясненнях указала лише те, що Н. на подвір’ї розмахувала дошкою.

Допитаний у судовому засіданні експерт не виключав можливості спричинення тілесних ушкоджень Д. металевою сіткою.

За таких обставин висновок суду про умисне спричинення легких тілесних ушкоджень Д. діями Н. викликає сумнів. Між тим, від цього висновку залежить доведеність чи не доведеність винуватості Н. у вчиненні злочину, за який її засуджено, тобто – законність та обґрунтованість судового рішення.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували лікування Д. у лікаря-психіатра, а отже, є сумнів щодо правильності рішення суду про задоволення цивільного позову Д. у частині відшкодування матеріальної й моральної шкоди.

Належним чином не перевірив усі ці обставини й апеляційний суд, залишивши вирок без зміни.

Отже, у зв’язку з допущеними порушеннями закону судові рішення щодо Н. підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого необхідно їх усунути й прийняти рішення згідно з вимогами закону.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу засудженої Н. задовольнити частково.

Вирок Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2004 р. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2004 р. щодо Н. скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду.

Головуючий:	Федоришин П.П.
Судді:	Стрекалов Є.Ф., Пошва Б.М.