Відповідно до вимог ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2007 р. В. засуджено за ч.2 ст. 186 КК на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК частково приєднано 2 місяці невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно призначено 4 роки 2 місяці позбавлення волі.

В апеляційному і касаційному порядку справа не розглядалась.

Згідно з вироком В. засуджено за те, що він 4 листопада 2006 р. близько 17 год. перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, відкрито заволодів хутряною шапкою потерпілого М. вартістю 300 грн.

Того ж дня, близько 19 год. 40 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, В. із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, відкрито викрав гроші та продукти харчування того ж потерпілого на загальну суму 15 грн. 20 коп.

У клопотанні першого заступника прокурора Черкаської області порушувалося питання про перегляд постановленого щодо В. вироку у зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону при вирішенні питання призначення засудженому остаточного покарання за сукупністю вироків.

У поданні, підписаному п’ятьма суддями касаційного суду, порушувалося питання про задоволення клопотання першого заступника прокурора Черкаської області із зазначених вище підстав і зміни постановленого вироку щодо засудженого В.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який вважав, що клопотання слід задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що подання суддів та клопотання першого заступника прокурора Черкаської області підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок про доведеність винуватості В. у вчиненні зазначених дій суд у вироку обґрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, яким дав належну оцінку, і що, по суті, не оспорюється прокурором, як не оспорюється і правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 186 КК.

Що стосується призначення В. остаточного покарання за сукупністю вироків, то викладені у клопотанні прокурора доводи про неправильне застосування судом першої інстанції норми кримінального закону при вирішенні цього питання визнані обґрунтованими

Із змісту долученої до матеріалів справи постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 3 березня 2005 р. вбачається, що за попереднім вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 липня 2002 р. В. було звільнено від відбування покарання умовно-достроково на 4 місяці 12 днів.

Зазначену постанову було виконано 11 березня 2005 р., а строк умовно-дострокового звільнення сплинув 15 липня 2005 р.

За новим вироком В. було засуджено за злочини, які він вчинив 4 листопада 2006 р.

Відповідно до вимог ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

В даному випадку В. після повного відбуття покарання за вироком від 12 липня 2002 р., 4 листопада 2006 р. вчинив новий злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК, у зв’язку з цим зазначені положення кримінального закону не були враховані судом першої інстанції при постановленні вироку від 25 червня 2007 р.

Враховуючи наведене, Верховний Суд України змінив вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2007 р. щодо В. і виключив з нього посилання на ст. 71 КК при призначенні В. покарання за сукупністю вироків.

Постановлено вважати В. засудженим за ч.2 ст. 186 КК на 4 роки позбавлення волі.