У Верховному Суді України в рамках спільного проекту Європейського Союзу та Ради Європи із зміцнення та захисту прав жінок та дітей в Україні (TRES) відбувся семінар щодо законодавства в області судового переслідування насильства проти жінок

Учасники семінару зібралися 9 жовтня 2009 р. у Кловському палаці, щоб обговорити стан українського законодавства та судової практики стосовно цих питань, а також виробити відповідні рекомендації з урахуванням міжнародного та національного досвіду.

До участі в заході були запрошені керівник підрозділу з торгівлі людьми та сексуальної експлуатації відділу з питань економічних злочинів та інформованості суспільства департаменту технічної співпраці генерального директорату з прав людини та юридичних питань Данута Вішнєвська-Казалс, довгостроковий експерт Проекту TRES Моніка Платек, представники Міністерства юстиції України, Міністерства сім’ї, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури, а також представники громадських організацій. Верховний Суд України представляли судді цього Суду Лілія Григор’єва і Тетяна Гошовська, а також начальник відділу міжнародного співробітництва Ліна Губар.

Обговорюючи правові аспекти судового переслідування та запобігання насильству проти жінок, учасники семінару наголошували, що українське законодавство містить такі норми, що відповідають міжнародним стандартам. Але основною проблемою при їх застосуванні є низький рівень правової та інституційної культури. Суддя Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Тетяна Гошовська зазначила, що рівень насильства безпосередньо пов’язаний із соціальними проблемами.

Разом з тим учасники семінару відзначили, що виключення зі статей Закону України «Про запобігання насильству у сім’ї» поняття «віктимної поведінки» і розширення поняття «члени сім’ї» значно підвищило якість цього Закону і полегшило його правозастосування. Моніка Платек наголосила, що жертва не може відповідати за поведінку насильника, потерпіла не провокує злочину. Вона навела приклади вдосконалення відповідного законодавства у європейських країнах.

Радник міністра внутрішніх справ Катерина Левченко у своїй доповіді зазначила, що без відповідного реагування судової влади протидія та запобігання насильству проти жінок буде малоефективною, оскільки саме суд накладає стягнення на правопорушника. За статистикою левову частку адміністративних стягнень складають штрафи. Так, за вісім місяців 2009 р. за застосування насильства у сім’ї судами було накладено більше 55 тис. штрафів, при цьому усього було прийнято понад 76 тис. судових рішень. Вона зауважила, що штрафи сплачуються, як правило, із сімейного бюджету, тому такий вид покарання не виконує функції перевиховання правопорушника та попередження нових правопорушень. На її думку, судам слід частіше застосовувати такі види стягнень, як адміністративний арешт і громадські роботи.

Аналізуючи практику протидії та запобігання насильству проти жінок, координатор з питань гендерної рівності Програми сприяння парламенту Олена Суслова висловила переконання, що насильство в сім’ї має бути обтяжуючою обставиною і кваліфікуючою ознакою при кваліфікації злочину. Серед рекомендацій, які вона назвала, можна виділити такі: введення понятійного і категоріального апарату щодо визначення гендерного насильства; в рамках національної політики боротьби проти насильства визначення основних напрямів захисту жертв насильства, надання останнім оптимальної підтримки і допомоги, що дозволило б уникнути повторного «перетворення» на жертву, а також приведення у відповідність до гендерного законодавства цивільного і кримінального права і судочинства України. Для сексуальних злочинів необхідно встановити строк позовної давності з моменту досягнення жертвою цивільного повноліття. Також, на її переконання, має працювати потужний державний координаційний орган, який впроваджуватиме державну політику з цього питання. Окремо слід відпрацювати механізм вилучення з сім’ї кривдника, а не жертви. Крім того, скориставшись практикою інших країн, потрібно створити особливі умови допиту жертв і свідків насильства з метою уникнення повторної дачі ними показань і зменшення травматичного впливу на них досудової та судової процедур. Особлива увага має бути приділена ЗМІ: потрібно внести відповідні зміни в законодавство, які сприятимуть недопущенню пропаганди у них насильства та сексизму.

Часто жінки, які потерпають від насильства, не мають необхідних юридичних знань та навичок, а через це від спілкування з представниками державних органів не отримують очікуваних результатів. Саме тому вони можуть отримати від громадських правозахисних організацій не лише моральну, але й юридичну підтримку. Серед проблем, з якими стикаються жертви насильства, юрист Західноукраїнського центру «Жіночі перспективи» Христина Люта назвала вилучення кривдника з сім’ї, притягнення його до кримінальної відповідальності (оскільки це справи приватного обвинувачення, то тягар доказування лежить на жертві, яка часто не має відповідних знань і навичок), поділ майна тощо. Інші проблеми виникають у судовій сфері: часто суди відмовляють в порушенні кримінальної справи з формальних підстав; при призначенні покарання чоловіки звільняються від кримінальної відповідальності за амністією, оскільки мають на вихованні неповнолітніх дітей.

Але допомагають такі організації не лише жертвам. Так, згаданий вище Центр регулярно проводить навчання для дільничних інспекторів міліції щодо втручання в проблемну сім’ю, розповіла директор цього Центру Марта Чумайло. Але, на її переконання, результати навчання були б вищими, якби зменшилась плинність кадрів у службі ДІМ. Крім того, необхідно проводити навчання і для медичних працівників: часто жінок виписують доліковуватися вдома, зменшуючи тим самим строк перебування в лікарняному закладі і, як наслідок, позбавляючи таку жінку можливості належного захисту порушених прав.

Про роботу Харківського центру жіночих досліджень розповіла суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду Лілія Григор’єва. Вона озвучила вражаючі результати проведеного ним опитування серед дітей щодо насильства у сім’ї: діти, які стають свідками насильства, мають бажання не лише захистити жертву або втекти з дому, частина з них готова до суїциду, а деякі — навіть до вбивства кривдника. Зауважимо, що майже 80 % неповнолітніх правопорушників є вихідцями з неблагополучних сімей. Саме тому, на глибоке переконання Лілії Григор’євої, яку підтримали і учасники семінару, слід змінювати стереотипи ставлення до жінки в сім’ї. Заходи спеціального захисту жінок, які відповідають міжнародним нормам, містяться в українському законодавстві. Але цього замало. Головне — правильне виховання в родині.

Підсумовуючи виступи учасників, Моніка Платек наголосила, що основна проблема при запобіганні насильства над жінками полягає не у відсутності відповідних правових норм в українському законодавстві, а у тлумаченні законів, їх співвідношенні. Необхідно узгодити понятійний апарат, доопрацювати механізми і способи захисту від насильства, виробити стандарти застосування відповідного українського законодавства. Вона принагідно подякувала представникам Верховного Суду України та проекту TRES за організацію семінару.