11 травня 2010 року

м. Київ

Сьогодні ні в кого не викликає сумнівів, що судова реформа є об’єктивною потребою подальшого розвитку України як правової держави.

Вітчизняне правосуддя потребує вдосконалення з метою реалізації конституційних засад судочинства та виконання вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права на судовий захист.

Результатом судової реформи має стати, зокрема, створення оптимальної системи судоустрою, яка б відзначалась простотою побудови, доступністю для громадян, ефективністю функціонування.

Судді Верховного Суду України завжди виступали за необхідність проведення такої реформи. Реформи – яка б утвердила в нашій державі справедливий та неупереджений суд.

Саме тому ми, судді Верховного Суду України, сприйняли проголошене Вами завдання невідкладно підготувати узгоджені пропозиції щодо дальшого комплексного реформування судової системи як реальний намір на основі виваженого, юридично обґрунтованого й системного підходу удосконалити законодавчу базу стосовно судоустрою, судочинства, статусу суддів, створивши сприятливі передумови для здійснення правосуддя та забезпечивши надійні гарантії реалізації конституційного права громадян на судовий захист.

Однак наявна інформація щодо діяльності створеної Вами Робочої групи з питань судової реформи свідчить про вибір помилкових підходів до визначення напрямів подальшого розвитку судової влади, зокрема визначення нового судоустрою держави та статусу Верховного Суду України.

Наскільки відомо, ці хибні, нічим не виправдані підходи вже знайшли своє відображення у відповідних законопроектах, які мають вноситися на Ваш розгляд.

Очевидним є те, що положення, які запропоновано покласти в основу реформування судового устрою держави, не тільки не покращать існуючу судову систему, а навпаки – обумовлять появу нових системних проблем у судочинстві, ускладнять доступ людей до суду, призведуть до значного зниження якості правосуддя, а отже – до погіршення рівня захисту прав та свобод громадян.

Проведення повномасштабної судової реформи потребує внесення змін до Конституції України. На це неодноразово звертала увагу і Венеціанська комісія, позиція якої завжди є важливим орієнтиром для України як члена Ради Європи при ухваленні відповідних законів та утвердженні міжнародних стандартів у сфері правосуддя.

Проте сьогодні ми є свідками намагання провести ревізію чинної Конституції України та вихолостити її зміст без внесення в установленому порядку змін до неї.

Передусім це стосується спроби знівелювати конституційний статус Верховного Суду України шляхом утворення нових вищих спеціалізованих судів (кримінального та цивільного) та істотного звуження повноважень Верховного Суду України, що майже повністю усуне його від перевірки рішень нижчих судів.

Такі пропозиції не базуються на Конституції України і не мають під собою жодних юридичних підстав.

Відповідно до статті 125 Конституції України Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. До цієї системи входять загальні та спеціалізовані суди. Отже, за Конституцією України Верховний Суд України є вищим судовим органом по відношенню до усіх інших судів загальної юрисдикції (у тому числі вищих) і повноважний переглядати рішення цих судів, змінювати чи скасовувати їх у разі наявності для цього підстав (незаконності, необґрунтованості тощо) для забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб, однакового застосування усіма судами закону.

Позбавлення, як це пропонується, Верховного Суду України процесуальних можливостей виконувати свою конституційну функцію, виведення його із системи перегляду рішень нижчих судів унеможливлює здійснення ним правосуддя як судовим органом.

Реалізація вказаних вище пропозицій на практиці призведе до вкрай негативних суспільних наслідків, зокрема це істотно похитне незалежність судової влади; створить передумови для системних конфліктів щодо підсудності; унеможливить забезпечення однакового застосування судами законодавства.

За таких умов з великою імовірністю можна прогнозувати загострення і посилення існуючих руйнівних процесів у сфері правосуддя, погіршення його якості, віддалення суду від людей. Ніколи не буде довіри людей до суду, якщо за однакових правових ситуацій різні суди виноситимуть неоднакові рішення, а найвищий суд – Верховний Суд України – не матиме можливості виправляти їхні помилки.

Крім того, реалізація цих пропозицій вимагає колосальних бюджетних витрат, які навіть за приблизними оцінками будуть складати десятки мільярдів гривень.

Тому, на наше переконання, вказані законодавчі зміни є неприйнятними з огляду на те, що вони суперечать Конституції України, основним засадам та принципам вітчизняного судочинства, істотно звужують конституційні права учасників судового процесу на оскарження судового рішення, зумовлюють істотне збільшення випадків оскарження судових рішень, прийнятих національними судами, до Європейського суду з прав людини, негативно вплинуть на соціальні, економічні, правові та політичні процеси в Україні.

Справжні інтереси правосуддя, наведення порядку у судовій системі, утвердження справедливого і неупередженого суду в Україні, підвищення рівня довіри людей до судів вимагають іншого – підвищення процесуального статусу Верховного Суду України, наділення його повноваженнями щодо можливості розгляду будь-якої судової справи, яка нижчими судами вирішена не по закону або у якій допущено судову помилку, надання його рішенням прецедентного характеру. Це створить правові умови, за яких усі суди, у тому числі і сам Верховний Суд України, при здійсненні правосуддя будуть «зв’язані» правовою позицією найвищого судового органу держави. Лише це надасть можливість забезпечити при здійсненні судочинства дотримання принципів верховенства права і законності, правову визначеність і силу судового рішення, упорядкованість та стабільність суспільних відносин.

Ми переконані, що саме у такому напрямі має відбуватися реформування судоустрою України та процесуального законодавства.

При цьому хочемо зазначити, що, маючи високий статус суддів Верховного Суду України та належні конституційні гарантії його збереження за будь-яких змін законодавства, ми відстоюємо не свої особисті чи корпоративні інтереси, а виключно – інтереси суспільства та держави Україна, інтереси її громадян та правосуддя.

Роль і місце суду в державі визначаються політичною волею та правосвідомістю суб’єктів державотворення. Саме від них залежить, яке місце посяде судова влада в українському суспільстві у найближчий час: чи стане вона реальною гарантією захисту прав та свобод громадян, утвердження верховенства права, чи їй буде відведена відповідна роль в системі владного примусу, способу легітимізації через судові рішення чиїхось владних, корпоративних чи особистих інтересів.

Виходячи з викладеного, звертаємось до Вас як до гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина з проханням врахувати нашу позицію при підготовці законодавчих пропозицій щодо судової реформи і не допустити ухвалення рішень, спрямованих на руйнацію правосуддя.

З повагою

судді Верховного Суду України