Мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України

У липні 2006 р. ДНВП “Центр Будінвест” звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до ПМБП “Спецавтобуд” про спонукання до виконання зобов’язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду м. Києва від 25.04.2003 р.

19.11.2007 р. до господарського суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява ПМБП “Спецавтобуд” про зобов’язання вчинити дії.

16.01.2008 р. ДНВП “Центр Будінвест” подало заяву про уточнення первісних позовних вимог та просило визнати недійсною мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду м. Києва від 25.04.2003 р., з тих мотивів, що п.6 мирової угоди суперечить вимогам закону, поновити провадження у справі за позовом Державного науково-виробничого підприємства “Будінвест” (правонаступником якого є ДНВП “Центр Будінвест”) до ПМБП “Спецавтобуд” про розірвання підрядного договору від 20.03.2001 р. за №1.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.03.2008 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2008 р., первісний позов задоволено частково, визнано недійсною мирову угоду, з мотивів її невідповідності вимогам закону а в іншій частині первісних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2008 р. залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 18 грудня 2008 р. за касаційною скаргою ПМБП “Спецавтобуд” порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 14.10.2008 р.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України з мотивів її невідповідності нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, які виникають на підставі ст. 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів, та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Задовольняючи первісний позов в частині визнання мирової угоди недійсною, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 6 мирової угоди суперечить вимогам закону, а тому у зв’язку з відсутністю підстав припустити, що мирова угода була б укладена сторонами без включення її недійсної частини, мирову угоду слід визнано недійсною повністю.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Право сторін у справі на укладання мирової угоди встановлено ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК України про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняється провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з нормою п. 7 ст. 80 цього Кодексу, згідно з якою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом, а ч. 4 вказаної статті передбачено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.

Виходячи зі змісту перелічених процесуальних норм, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти – окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.

Таким чином, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України.

ДНВП “Центр Будінвест” не використало права на оскарження ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди.

Господарський суд м. Києва на вказані обставини уваги не звернув, а суди апеляційної та касаційної інстанцій зазначені помилки не виправили, та безпідставно визнав недійсною мирову угоду в позовному провадженні.

Враховуючи викладене, всі прийняті судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 111¹⁷-111²⁰ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата,

постановила:

Касаційну скаргу Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2008 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2008 р. та рішення господарського суду м. Києва від 11 березня 2008 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.