Відповідно до ч. 3 ст. 81 ГК України акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства

У травні 2006 р. відкрите акціонерне товариство “Інжинірінг” (далі — ВАТ “Інжинірінг”) пред’явило в Господарському суді м. Києва позов до товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс” (далі — ТОВ “Будсервіс”), товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіскомплект” (далі — ТОВ “Будсервіскомплект”), закритого акціонерного товариства спільного українсько-датського підприємства з іноземними інвестиціями “Пер Аарслефф-Інжинірінг” (далі — ЗАТ СП „Пер Аарслефф-Інжинірінг”, закритого акціонерного товариства “Гідроінжбуд” (далі — ЗАТ “Гідроінжбуд”), товариства з обмеженою відповідальністю “Полар-Інвест” (далі — ТОВ “Полар-Інвест”) про переведення на ВАТ “Інжинірінг” прав та обов’язків покупця за договорами купівлі-продажу цінних паперів: № БС-1004-К-1 від 25 жовтня 2004 р., укладеного між ТОВ “Будсервіс” та ТОВ “Будсервіскомплект”, відповідно до якого ТОВ “Будсервіс” придбало у ТОВ “Будсервіскомплект” 2 млн 514 тис. 6 акцій ЗАТ “Гідроінжбуд”; № БС-1104-К-1 від 26 листопада 2004 р., укладеного між ТОВ “Будсервіс” та ТОВ “Будсервіскомплект”, відповідно до якого ТОВ “Будсервіс” придбало у ТОВ “Будсервіскомплект” 26 тис. 745 акцій ЗАТ “Гідроінжбуд”; № ПАЇ-1104-К-1 від 11 листопада 2004 р., укладеного між ТОВ “Будсервіс” та ЗАТ СП “Пер Аарслефф-Інжинірінг”, відповідно до якого ТОВ “Будсервіс” придбало у ЗАТ СП “Пер Аарслефф-Інжинірінг” 80 тис. 235 акцій ЗАТ “Гідроінжбуд”; визнання права власності ВАТ “Інжинірінг” на 2 млн 620 тис. 986 акцій ЗАТ “Гідроінжбуд”, відчужених ТОВ “Будсервіскомплект” та ЗАТ СП “Пер Аарслефф-Інжинірінг” на користь ТОВ “Будсервіс”; визнання відсутності у ТОВ “Будсервіс” права власності на 2 млн 620 тис. 986 акцій ЗАТ “Гідроінжбуд”, придбаних за вказаними договорами; визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ “Гідроінжбуд” від 1 листопада 2005 р. про викладення статуту ЗАТ “Гідроінжбуд” в новій редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що ВАТ “Інжинірінг” не повідомлялося про намір ТОВ “Будсервіскомплект” та ЗАТ СП “Пер Аарслефф-Інжинірінг” продати належні їм акції емітента — ЗАТ “Гідроінжбуд”, а отже, порушене переважне право ВАТ “Інжинірінг” на придбання акцій закритого акціонерного товариства, відчужуваних іншими акціонерами цього товариства третій особі. Відтак, ТОВ “Будсервіс” не набуло права власності на спірні акції. З огляду на викладене, а також внаслідок порушення встановленого порядку скликання загальних зборів акціонерів ЗАТ “Гідроінжбуд”, є недійсним рішення вказаних загальних зборів від 1 листопада 2005 р. про викладення статуту ЗАТ “Гідроінжбуд” в новій редакції, якою передбачено, що акціонером товариства є ТОВ “Будсервіс”.

Рішенням господарського суду м. Києва від 6 липня 2006 р. позов задоволено повністю.

Рішення мотивоване посиланням на порушення переважного права ВАТ “Інжинірінг” на придбання акцій ЗАТ “Гідроінжбуд”, відчужуваних іншими акціонерами цього товариства третій особі, оскільки, всупереч ст. 4 Закону України “Про власність”, ч. 3 ст. 81 Господарського кодексу України позивач не був повідомлений про намір ТОВ “Будсервіскомплект” та ЗАТ СП “Пер Аарслефф-Інжинірінг” продати належні їм акції ЗАТ “Гідроінжбуд”. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини по реалізації акціонером закритого акціонерного товариства свого переважного права на придбання акцій у разі їх відчуження іншими акціонерами цього товариства є подібними до правовідносин, врегульованих ч.2 ст. 147 ЦК України та ч.ч.2, 4 ст. 362 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 р. рішення господарського суду міста Києва від 6 липня 2006 р. скасоване частково та прийняте нове рішення про задоволення позову в частині переведення на ВАТ “Інжинірінг” прав та обов’язків покупця за договорами купівлі-продажу цінних паперів: № БС-1004-К-1 від 25 жовтня 2004 р. та №БС-1104-К-1 від 26 листопада 2004 р. відповідно до яких ТОВ “Будсервіс” придбало у ТОВ “Будсервіскомплект” 2 млн 540 тис. 751 акцій ЗАТ “Гідроінжбуд”, а також за договором №ПАЇ-1104-К-1 від 11 листопада 2004 р. відповідно до якого ТОВ “Будсервіс” придбало у ЗАТ СП “Пер Аарслефф-Інжинірінг” 80 тис. 235 акцій ЗАТ “Гідроінжбуд”. В решті позовних вимог ВАТ “Інжинірінг” було відмовлено.

В частині задоволення позову апеляційний господарський суд погодився з мотивами, наведеними в рішенні господарського суду міста Києва від 6 липня 2006 р. .

Водночас, в частині відмови ВАТ “Інжинірінг” у задоволенні інших позовних вимог постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до вимог ст. 16 ЦК, визнання права є способом захисту цивільних прав та інтересів, а оскільки у ВАТ “Інжинірінг” відсутнє право власності на спірні акції, неможливим є його оспорення іншими особами, отже вимоги про визнання такого права та похідні від цієї вимоги є необґрунтованими, і задоволенню не підлягають.

Постановою Вищого господарського суду України від 3 жовтня 2006 р. рішення господарського суду міста Києва від 6 липня 2006 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 р. в задоволеній частині позову щодо переведення на ВАТ “Інжинірінг” прав та обов’язків покупця за договорами купівлі-продажу цінних паперів скасовані. В цій частині Вищим господарським судом України прийняте нове рішення про відмову в позові. В іншій частині постанова апеляційного суду залишена без змін.

Відмова в задоволенні позову Вищим господарським судом України обґрунтована з посиланням на те, що власник вправі самостійно розпоряджатися належними йому акціями, тоді як акціонери товариства мають лише переважне право на їх придбання у випадку продажу цих акцій іншим акціонером. Разом з тим, механізм реалізації вказаного переважного права законодавством не визначений. Відносини щодо продажу акцій і відносини щодо продажу частки у спільній частковій власності не є подібними, оскільки вони мають різний за своєю юридичною природою об’єкт, а отже й різну правову природу.

19 квітня 2007 р. колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою ВАТ “Інжинірінг” порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 3 жовтня 2006 р. у справі №30/361. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на невідповідність зазначеної постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій та відмовляючи в задоволенні позову в частині переведення на ВАТ “Інжинірінг” прав та обов’язків покупця за договорами купівлі-продажу пакетів акцій ЗАТ “Гідроінжбуд”, відчужуваних ТОВ “Будсервіскомплект” та ЗАТ СП “Пер Аарслефф-Інжинірінг”, Вищий господарський суд України виходив із того, що механізм реалізації вказаного переважного права акціонера закритого акціонерного товариства законодавством не визначений, а відтак, порушення законодавства в діях відповідача відсутнє.

Однак, із таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч.3 ст.81 ГК акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Аналогічний припис закріплений в п. 5.6 розд. 5 Статуту ЗАТ “Гідроінжбуд” відповідно до якого переважне право придбання акцій, що реалізуються товариством або самими акціонерами мають акціонери товариства.

Відповідно до п. 1.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ЗАТ “Оболонь” та громадянина Винника В. В. про офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 28 Закону України “Про господарські товариства”, п.1, абз.1, п.5 ст. 4 закону України “Про власність” (справа про права акціонерів ЗАТ) від 11 травня 2005 р. — положення п.1, абз. 1, п.5, ст.4 Закону України “Про власність” у контексті ч. 1, 7, ст. 41 Конституції України, у системному зв’язку з ч. 3, ст. 81 ГК треба розуміти так, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов’язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і суспільства, в тому числі переважне право (яке не є абсолютним) акціонерів закритого акціонерного товариства на придбання акцій, що відчужуються іншими його акціонерами.

Відповідного до ст. 150 Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно ч. 2 ст. 13 ЦК, при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Водночас, як встановлено місцевим і апеляційним господарськими судами та не спростовано Вищим господарським судом України, відповідачі — ТОВ “Будсервіскомплект”, ЗАТ СП “Пер Аарслефф-Інжинірінг” продали належні їм акції ЗАТ “Гідроінжбуд” не повідомивши позивача про свої наміри.

Відтак, акції ЗАТ “Гідроінжбуд” відповідачі відчужили третій особі порушивши при цьому право позивача на переважне придбання спірних акцій закритого акціонерного товариства, а також власні обов’язки, які кореспондують вказаному праву позивача.

Відповідно до статей 1, 2, 4 ГПК на господарський суд покладено обов’язок здійснювати захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів визначеного кола суб’єктів. При цьому забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечності чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес способами, визначеними в ч. 2 ст. 16 ЦК, а також іншим способом, що встановлений договором або законом.

Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд України зазначеного не врахував, законодавство, що регулює діяльність закритих акціонерних товариств, права і обов’язки їх учасників, не проаналізував, обмежившись посиланням лише на те, що спірні відносини не є подібними до правовідносин, врегульованих нормами статей 147, 362 ЦК, а відтак, останні не підлягають застосуванню.

Водночас, обґрунтовані посиланням на статті 147, 362 ЦК рішення про задоволення позову прийняті судами першої та апеляційної інстанцій без перевірки виконання з боку позивача вимог ч. 4 ст. 362 ЦК, а також доводів відповідача — ТОВ “Будсервіскомплект” про те, що оплата спірних акцій позивачем не здійснювалась.

Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови “Про судове рішення” від 29 грудня 1976 р. №11 роз’яснив, що обґрунтованим визнається рішення суду в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки зазначеним вимогам постановлені судові рішення не відповідають, вони не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об’єктивної оцінки наявних у ній доказів, з’ясувати дійсні права та обов’язки сторін, і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111¹⁷—111²¹ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ВАТ “Інжинірінг” задовольнила частково: постанову Вищого господарського суду України від 3 жовтня 2006 р. , постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 р., рішення господарського суду міста Києва від 6 липня 2006 р. у справі № 30/361 скасувала, а справу передала на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.