Відповідно до ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року видана особа не може переслідуватися, засуджуватися ні за які правопорушення, вчинені до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана.

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2008 року Л. засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено виконувати самостійно даний вирок та вироки від 16 червня і 16 серпня 2006 року за якими постановою цього суду від 21 лютого 2007 року згідно зі ст. 413 КК України визначено порядок застосування покарання і відповідно до ст. 71 КК України Л. остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 1 рік.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Л. визнано винним у тому, що він 29 липня 2006 року, приблизно о

20 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля домоволодіння таємно викрав належний Д. мобільний телефон вартістю 1500 грн. із сім-картою вартістю 25 грн., заподіявши потерпілому шкоду на загальну суму 1525 грн.

У клопотанні, заступник прокурора Донецької області порушив питання про зміну постановленого щодо Л. вироку у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і виключення з нього рішення суду про самостійне виконання даного вироку та вироків від 16 червня й 16 серпня 2006 року, посилаючись на те, що судом порушено положення ратифікованих Україною міжнародних конвенцій, оскільки Російською Федерацією видано Л. лише для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України.

Зазначене клопотання внесене на судовий розгляд спільного засідання за поданням п’яти суддів, які вважають його таким, що підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку заступника Генерального прокурора України, який вважав, що клопотання підлягає частковому задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що внесене клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 66 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року, без згоди запитуваної Договірної Сторони видану особу не можна притягти до кримінальної відповідальності або піддати покаранню за вчинений до її видачі злочин, за який її не було видано.

Згідно зі ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року, ратифікованої Законом України від 16 січня 1998 року, видана особа не може переслідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана, і її особиста свобода ні з яких інших причин не може обмежуватися

Матеріалами справи встановлено, що Російською Федерацією було задоволено запит Міністерства юстиції України та прийнято рішення про видачу Л. для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України.

Проте, як убачається з вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2008 року, Л. визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України, а також судом прийнято рішення про самостійне виконання цього вироку та вироків щодо Л. від 16 червня та 16 серпня 2006 року.

Враховуючи наведене, оскаржуваний вирок щодо Л. визнаний таким, що підлягає зміні, оскільки суд в порушення міжнародних договорів засудив його не за ч. 1 ст. 185 КК України, за якою він був виданий, і крім того, прийняв рішення про самостійне виконання цього вироку та вироків стосовно Л. від 16 червня та 16 серпня 2006 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 400⁴, 400¹⁰ КПК України, Верховний Суд України ухвалив рішення про часткове задоволення клопотання заступника прокурора Донецької області.

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2008 року щодо Л. змінити і перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 185 К України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Ухвалено також виключити з вироку рішення суду про самостійне виконання цього вироку та вироків Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2006 року та Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2006 року.