У відповідності з ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена диспозицією статті як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області вироком від 12 жовтня 2006 р., засудив Б.І. та Б.В. за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі кожний.

В апеляційній інстанції вирок не переглядався.

Б.І. та Б.В. визнані винними і засуджені за вчинення таємного викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у приміщення.

Як визнав суд, 18 серпня 2006 р. за попередньою змовою, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, проникли у майстерню, що належить Я. і викрали майно останнього на загальну суму 17 тис. 500 грн.

У касаційному поданні прокурор посилається на неправильне застосування судом кримінального закону при кваліфікації дій Б.І. та Б.В. Зазначає, що органами досудового слідства Б.І. і Б.В. були обвинувачені у вчиненні таємного викрадення майна з проникненням у приміщення, що завдало значної шкоди потерпілому, однак, суд упустив цю кваліфікуючу ознаку заподіяння значної шкоди, не мотивувавши свого рішення в цій частині. Крім того, прокурор зазначає, що суд, наводячи у вироку обставини, які обтяжують покарання засуджених, в порушення ст. 67 КК України, послався на обставину “вчинення злочину за попередньою змовою”, хоча вказана обставина врахована як ознака злочину, а також, навів обставину яка не входить до переліку, передбачених вказаною статтею, а саме негативні характеристики підсудних, у зв’язку із чим, зазначені обставини підлягають виключенню із вироку. Просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини Б.І. та Б.В. у вчиненні за попередньою змовою крадіжки чужого майна з проникненням у приміщення, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі та досліджених судом доказів і в касаційному поданні не оспорюються.

Посилання прокурора на неправильне застосування кримінального закону є безпідставним, оскільки дії засуджених правильно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 185 КК України, а не зазначення у вироку суду про те, що Б.І. і Б.В. своїми діями заподіяли значної шкоди потерпілому не є підставою для скасування вироку, так як ця обставина не вплинула на застосування кримінального закону та призначення засудженим покарання, а також не спричинила інших негативних наслідків.

Разом із тим із вироку суду підлягає виключенню посилання суду як на обтяжуючу покарання обставину, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки ця обставина врахована судом як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, а тому суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Крім того, підлягає виключенню із вироку суду визнання обтяжуючою покарання обставиною — негативна характеристика засуджених, оскільки ст. 67 КК України наводить виключний перелік обтяжуючих покарання обставин і не містить такої як негативні характеристики.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити частково.

Вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2006 р. щодо Б.І. та Б.В. змінити: виключити з вироку вказівку суду як на обтяжуючі покарання обставини — вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та негативні характеристики засуджених.

У решті вирок залишити без зміни.