Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у кримінальних справах у порядку виключного провадження 2008 ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КК УКРАЇНИ Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України від 3 жовтня 2008 р. (витяг)<br><I>Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 102 КК України за вчинення тяжкого злочину покарання у виді позбавлення волі неповнолітньому засудженому не може перевищувати семи років</I><br>

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 102 КК України за вчинення тяжкого злочину покарання у виді позбавлення волі неповнолітньому засудженому не може перевищувати семи років


Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
і Військової судової колегії Верховного Суду України
від 3 жовтня 2008 р.
(витяг)

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 березня 2006 р. К. засуджено за ч. 2 ст. 121 КК на 8 років позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено Н., Б., Х. та В., питання про перегляд судового рішення щодо яких у клопотанні та поданні не порушується.

За вироком суду К. визнано винним у тому, що 6 квітня 2005 р. приблизно о 21 год. він спільно з Н., Б., Х. та В., діючи за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля будинку, завдали Б.С. численні удари руками та ногами в різні частини тіла.

Крім того, за вимогою Н., Б. завдав потерпілому декілька ударів дерев’яною палкою. Після чого Н., забравши у Б. зазначену палку, також завдав удари потерпілому, доки останній не припинив чинити опір. Потім всі пішли з місця події.

Цього ж дня приблизно о 22 год. Н. спільно з К. повернулися до будинку, де знову вивели на вулицю Б.С. і продовжили його бити. Коли потерпілий не зміг самостійно пересуватися, Н. з К. затягнули його в господарче приміщення вказаного будинку.

Внаслідок зазначених дій Б.С. були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 5 червня 2006 р. вирок щодо К. залишено без змін.

У клопотанні про перегляд судових рішень з підстав, передбачених п. 2 ст. 400-4 КПК, заступник прокурора Запорізької області порушив питання про неправильне застосування кримінального закону, яке істотно вплинуло на правильність судового рішення.

Оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 102 КК неповнолітньому К. за тяжкий злочин не може бути призначене покарання у виді позбавлення волі більше семи років.

Поданням п’яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України клопотання прокурора підтримано.

На думку суддів, судові рішення щодо К. підлягають зміні зі зниженням йому покарання до 7 років позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України задовольнили клопотання з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи, К. народився 16 грудня 1989 р., а злочин, за який його засуджено за ч. 2 ст. 121 КК, вчинив 6 квітня 2005 р., тобто у неповнолітньому віці.

Однак, суд першої інстанції з порушенням вимог ст. 102 КК призначив йому за тяжкий злочин 8 років позбавлення волі, а апеляційний суд під час розгляду кримінальної справи щодо К. в апеляційному порядку не виправив цієї помилки.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували кримінальний закон, то Верховний Суд України постановлені щодо К. вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 березня 2006 р. та ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 5 червня 2006 р. змінив і за ч. 2 ст. 121 КК знизив йому покарання до 7 років позбавлення волі.


Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
і Військової судової колегії Верховного Суду України
від 3 жовтня 2008 р.
(витяг)

Комсомольський міський суд Полтавської області вироком від 29 червня 2005 р. засудив Є. до позбавлення волі за ч. 2 ст. 121 КК на 8 років; за ч. 2 ст. 186 КК на 4 роки.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів Є. визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 березня 2006 р. вирок щодо Є. залишено без зміни.

Є. визнано винуватим і засуджено за те, що він приблизно о 23 год. 30 хв. 9 квітня 2003 р., знаходячись поблизу будинку, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя і здоров’я, відкрито заволодів майном потерпілого К. вартістю 33 грн.

1 травня 2003 р. Є., знаходячись у квартирі № 67 будинку у стані алкогольного сп’яніння, в процесі бійки з потерпілим Т. наніс останньому численні удари ножем у різні частини тіла, заподіявши тим самим тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть Т.

У клопотанні засуджений Є. порушив питання про зміну судових рішень щодо нього у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, зокрема ст. 102 КК, відповідно до якої особі, що не досягла на момент вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, за вчинення тяжкого злочину може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше семи років.

Про неправильне застосування кримінального закону порушено питання і в поданні, підписаному п’ятьма суддями Верховного Суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який вважав клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді Судової палати в кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що воно підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, Є. народився 18 жовтня 1985 р., а злочини вчинив 9 квітня 2003 р. і 1 травня 2003 р., тобто у неповнолітньому віці.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 3 ст. 102 КК покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому за тяжкий злочин на строк не більше семи років.

Однак за скоєння тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, суд призначив Є. покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення кримінального закону, то постановлені щодо Є. Комсомольським міським судом Полтавської області вирок від 29 червня 2005 р. та Апеляційним судом Полтавської області ухвала від 10 березня 2006 р. Верховний Суд України змінив. За ч. 2 ст. 121 КК знизив йому покарання до 7 років позбавлення волі і постановив вважати Є. засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 КК і ч. 2 ст. 186 КК на підставі ст. 70 КК на строк 7 років позбавлення волі.