Вирок суду скасовано через неправильне застосування кримінального закону при обранні кримінального покарання

Вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 18 вересня 2007 р. К. засуджено за ч. 2 ст. 185 КК на 1 рік обмеження волі, за ч. 2 ст. 190 КК на 1 рік обмеження волі, за ч. 1 ст. 309 КК на 6 місяців обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК на 1 рік обмеження волі.

В апеляційній інстанції вирок не переглядався.

Як визнав суд, К. в період з травня 2006 р. по травень 2007 р., маючи вільний доступ до земельної ділянки та квартири К.В., таємно викрав її майно. Крім того, влітку 2006 р. К. незаконно виготовив та зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, вагою 7,21 г для власного вживання без мети збуту. А також 10 квітня 2007 р. К., шляхом зловживання довірою заволодів мобільним телефоном, який належить К.В. та розпорядився ним на власний розсуд.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, просив скасувати вирок суду через неправильне застосування кримінального закону. Він вказував на те, що призначаючи покарання за ч. 1 ст. 309 КК на 6 місяців обмеження волі, суд не дотримався вимог ст. 61 КК, яка передбачає строк для даного виду покарання від 1 до 5 років. Крім того, використовуючи принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, суд за ч. 2 ст. 185 КК та ч. 2 ст. 190 КК призначив однакові за видом і розміром покарання — 1 рік обмеження волі, що є недопустимим.

Потерпіла К.В. та захисник засудженого в своїх запереченнях на касаційне подання зазначали, що майно, яким заволодів К. фактично є спільним майном потерпілої та засудженого, а призначене судом першої інстанції покарання вважають надмірно суворим, але, оскільки воно відбуте повністю просять вирок залишити без зміни.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини К. у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й викладених у вироку доказів.

Кваліфікація дій К. за ч. 2 ст. 185 КК, ч. 2 ст. 190 КК, ч. 1 ст. 309 КК є правильною.

Разом з тим, вирок підлягає скасуванню з таких підстав.

Вирішуючи питання про міру покарання за ч. 1 ст. 309 КК, суд, всупереч вимог ч. 2 ст. 61 КК, призначив К. 6 місяців обмеження волі, тоді як законом встановлений мінімальний розмір для даного виду покарання 1 рік.

Крім того, призначивши К. за ч. 2 ст. 185 КК та ч. 2 ст. 190 КК однакові за видом та розміром покарання, суд визначив остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що суперечить суті обраного принципу складання покарань.

Враховуючи викладене, через неправильне застосування кримінального закону вирок підлягає скасуванню, а кримінальна справа — направленню на новий судовий розгляд.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скасувала вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 18 вересня 2007 р. щодо К., а справу направила на новий судовий розгляд.