Відповідно до вимог ч. 3 ст. 105 КК України тривалість примусових заходів виховного характеру передбачених у п. 3 ч. 2 цієї статті, до неповнолітнього встановлюється судом, який їх призначає
Ухвала
колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
від 1 березня 2007 р. (витяг)
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 6 лютого 2006 р., якою до неповнолітнього Ш., за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України застосовано примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд законного представника — П.
Суд застосував до неповнолітнього Ш. примусовий захід виховного характеру за те, що він 25 вересня 2005 р. біля будинку, відкрито викрав у малолітнього П.Б. мобільний телефон вартістю 700 грн. Він попросив у потерпілого зазначений телефон подивитися і з ним утік.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати постанову, а справу щодо Ш. — направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону, оскільки суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 105 КК України не встановив тривалість заходу виховного характеру, призначеного неповнолітньому.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання і просив скасувати постанову, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи справу про вчинення неповнолітнім Ш. суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та приймаючи рішення про застосування до нього примусового заходу виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд законного представника, суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 105 КК України не встановив його тривалість.
Таке неправильне застосування кримінального закону відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України є підставою для скасування постанови і направлення справи на новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи суду необхідно усунути зазначені недоліки, належно перевірити всі матеріали справи і в разі доведеності вчинення Ш. зазначеного суспільно-небезпечного діяння, прийняти рішення у відповідності з вимогами закону.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 394—398 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційне подання прокурора задовольнити.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 6 лютого 2006 р. щодо Ш. скасувати, а кримінальну справу — направити на новий судовий розгляд.