Повернувши безпідставно касаційну скаргу, Вищий господарський суд України, всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, обмежив суб’єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 15 червня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 122 109 грн. 75 коп. основного боргу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2009 року вищевказане рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 9 грудня 2009 року № 12/302 касаційну скаргу повернуто ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” у зв’язку з недотриманням вимог, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду України від 4 березня 2010 року порушено провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 9 грудня 2009 року № 12/302 за касаційною скаргою ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз”, де поставлено питання про скасування цієї ухвали та передачу справи на розгляд до Вищого господарського суду України. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм процесуального права та невідповідність оскарженої ухвали положенням Конституції України.

Заслухавши доповідача, представників дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

В оскарженій ухвалі Вищий господарський суд України послався на те, що додане до касаційної скарги ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” платіжне доручення про сплату державного мита не можна визнати належним доказом сплати державного мита у встановленому законом порядку і розмірі, враховуючи те, що на зворотному боці цього платіжного доручення відсутня дата зарахування державного мита до Державного бюджету України.

Однак, як свідчать матеріали справи, до касаційної скарги ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” додано примірник платіжного доручення від 6 жовтня 2009 року № 184. На звороті цього платіжного документу вчинено відповідний запис про зарахування державного мита в сумі 610 грн. 55 коп. до Державного бюджету, скріплений першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки Чернівецької обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, як цього вимагає пункт 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 22 квітня 1993 року № 15. Крім того, на звороті поданого платіжного доручення на штампі банку міститься помітка із зазначенням дати зарахування державного мита до Державного бюджету, а саме – 6 жовтня 2009 року.

Таким чином, ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” подало належно оформлений примірник платіжного доручення, який є доказом сплати державного мита у встановленому законом порядку і розмірі.

За таких обставин посилання Вищого господарського суду України на невідповідність поданої відповідачем касаційної скарги вимогам розділу XII-1 ГПК України суперечить положенням процесуального законодавства.

Повернувши безпідставно касаційну скаргу, Вищий господарський суд України, всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, обмежив суб’єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.

Водночас, оскаржена ухвала касаційного суду не відповідає постанові Верховного Суду України від 25 липня 2006 року у справі № 23/268-05-7978 за позовом Березівської міжрайонної ДПІ до ТОВ “Жовтнева машинно-технологічна станція” (треті особи – Міністерство фінансів України, Управління державного казначейства в Одеській області та Українська аграрна біржа) про стягнення суми. У цій постанові висловлено правову позицію про те, що примірник платіжного доручення є належно оформленим, коли він містить на звороті запис про зарахування суми мита до бюджету, який скріплений печаткою банківської установи та підписами її посадових осіб, з зазначенням дати виконання доручення.

У зв’язку з цим оскаржена ухвала касаційної інстанції підлягає скасуванню, а справа – передачі на розгляд до Вищого господарського суду України.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111¹⁷-111²⁰ ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 9 грудня 2009 року скасувати та передати справу на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.