Згідно із п. 2-1 ч. 1 ст. 54 КПК суддя не може брати участь у розгляді справи, якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо зміни чи скасування запобіжних заходів

Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 квітня 2008 р. К. засуджено за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК на 4 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 186 КК на 5 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 187 КК на 7 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено 7 років позбавлення волі.

Б. засуджено за ч. 3 ст. 186 КК на 4 роки позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено Ф. та П., судові рішення щодо яких не оскаржено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2008 р. вирок змінено, пом’якшено К. покарання за ч. 3 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК до 4 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 187 КК із застосуванням ст. 69 КК до 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 років позбавлення волі. Б. звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 104 КК з іспитовим строком 2 роки.

К. визнано винним у вчиненні у період із березня по серпень 2007 р. за попередньою змовою групою осіб корисливих злочинів щодо осіб похилого віку. Зокрема, К. брав участь у крадіжці майна, вчиненій з проникненням у житло; 9 епізодах грабежів із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілих, та з погрозою застосування такого насильства, у тому числі 8 епізодів із проникненням у житло, шляхом вибивання вхідних дверей; розбійному нападі на із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого та спричиненням легких із короткочасним розладом здоров’я тілесних ушкоджень, поєднаному з проникненням у житло.

Б. визнано винним у вчиненні за попередньою змовою з К. грабежів із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілих.

У касаційній скарзі засуджений К. зазначав, що у справі допущено неповноту досудового та судового слідства. Указував, що порушено його право на захист, зокрема, на нього здійснювався фізичний та психологічний тиск. Просив скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі законний представник засудженого посилався на неповноту й однобічність досудового та судового слідства незаконні методи ведення слідства. Вважав, що судово-психологічна експертиза проведена не належним чином. Зазначав, що неповнолітній К. є розумово-відсталим й був лише виконавцем злочинів, у зв’язку зі станом здоров’я він не може відбувати покарання у виправній установі. Заперечував розмір цивільного позову. Просив скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційному поданні прокурор посилався на істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засуджених К. та Б. Указував, що ухвалу винесено незаконним складом суду, оскільки суддя Д. брав участь у розгляді судом апеляційної інстанції апеляції в інтересах Б. на постанову місцевого суду про обрання йому запобіжного заходу. У зв’язку з цим порушив питання про скасування ухвали і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання повністю, касаційну скаргу — частково, пояснення законного представника неповнолітнього К., яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг і касаційного подання, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла такого.

Доводи у касаційному поданні прокурора про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції допущено істотне порушення кримінально-процесуального законодавства, є слушними.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 370 КПК вирок в усякому разі належить скасувати, якщо його винесено незаконним складом суду.

Згідно з вимогами п. 2-1 ч. 1 ст. 54 КПК суддя не може брати участі в розгляді справи, якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо зміни чи скасування запобіжних заходів.

Як убачається з матеріалів справи, суддя Д., який входив у склад колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду під час апеляційного розгляду справи, брав участь у розгляді судом апеляційної інстанції 3 жовтня 2007 р. апеляції законного представника неповнолітнього Б. на постанову місцевого суду про обрання йому запобіжного заходу. За участю Д. запобіжний захід Б. було змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Таким чином, апеляційним судом було допущено істотне порушення кримінально-процесуального законодавства, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

З огляду на це та з урахуванням положень ст. 398 КПК ухвала апеляційного суду визнана такою, що підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді, зазначила колегія суддів, має бути враховано наведене у даній ухвалі, перевірені доводи, викладені у касаційних скаргах засудженого, його законного представника та касаційному поданні прокурора, і в залежності від установленого повинно бути прийнято рішення, яке б відповідало вимогам закону.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скасувала ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2008 р. щодо К. та Б., а справу направила на новий апеляційний розгляд.