Алгоритм розподілу коштів за поставлений газ не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого газу, не припиняє зобов’язання боржника по оплаті боргу кредитору, у тому числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу зі споживачів природного газу

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 14 лютого 2006 р.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” на постанову Вищого господарського суду України від 3 листопада 2005 р. № 4/803-10/50 у справі за позовом дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” до ВАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” про стягнення 10 млн 112 тис. 359 грн,

в с т а н о в и л а:

У березні 2005 р. дочірня компанія “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” (далі — позивач) подала позов до Господарського суду Львівської області до ВАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” (далі — ВАТ “Львівгаз”; відповідач) про стягнення 10 млн 112 тис. 359 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має борг перед позивачем у сумі 8 млн 599 тич. 913 грн за надані послуги з транспортування природного газу для потреб населення у травні-грудні 2003 р. У відповідності з ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 1млн 232 тис. 948 грн втрат від інфляційних процесів та 279 тис. 497 грн — 3 % річних (а.с. 5).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 7 липня 2005 р. у задоволенні позову відмовлено (а.с. 60).

Постановою Вищого господарського суду України від 3 листопада 2005 р. № 4/803-10/50 вищевказане рішення суду залишено без змін (а.с. 100-103).

Це рішення та постанова мотивовані відсутністю вини відповідача у неналежній оплаті за послуги з транспортування природного газу, оскільки ні з договору, ні з закону не випливає обов’язок відповідача здійснювати розрахунки за послуги з транспортування природного газу. Зокрема, питання постачання, транспортування природного газу, тарифи та порядок розрахунків регулюються постановою КМУ і НБУ від 13 листопада 1998 р. № 1785 “Про вдосконалення розрахунків за спожитий газ”, постановою НКРЕ від 12 липня 2000 р. № 759 “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газових підприємств НАК “Нафтогаз України” за поставлений природний газ”. Оскільки законом передбачений єдиний порядок розрахунків за транспортування природного газу магістральними газопроводами для потреб населення шляхом перерахування коштів з розподільчого рахунку відповідно до алгоритму, то не має підстав для стягнення цих коштів з відповідача.

Ухвалою Верховного Суду України від 12 січня 2006 р. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 3 листопада 2005 р. № 4/803-10/50 за касаційною скаргою дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, де поставлено питання про скасування цієї постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність оскарженої постанови рішенням Верховного Суду України (а.с. 113).

Заслухавши доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки, зроблені судами першої та касаційної інстанцій, не ґрунтуються на матеріалах справи та суперечать вимогам закону.

Так, із матеріалів справи вбачається, що протягом січня-грудня 2003 р. позивачем надано відповідачу послуги з транспортування 1 163 669 тис. м³ природного газу для потреб населення на загальну суму 27 млн 928 тис. 78 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними обома сторонами (а.с. 6-9).

Вказані послуги позивачем надавались відповідачу на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1729 “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом”.

Позивач щомісяця направляв на адресу відповідача рахунки про оплату наданих послуг, які сплачені частково.

Згідно з ст. 161 ЦК 1963 р. та ст. 526 ЦК зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилання судів на те, що відповідач не має права визначати порядок, розміри та строки розрахунків з позивачем, оскільки це не відповідає постанові Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 13 листопада 1998 р. № 1785 “Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ”, суперечить вимогам законодавства.
Постановою НКРЕ від 12 липня 2000 р. № 759 “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” за поставлений природний газ” на виконання постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 27 травня 2000 р. № 840 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13 листопада 1998 р. № 1785” було розроблено алгоритм, однак він визначає послідовність дій підприємства та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний газ.

Цей алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого газу, не припиняє зобов’язання боржника по оплаті боргу кредитору, у тому числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу з споживачів природного газу.

Вимоги позивача не стосуються коштів, що надходили на розподільчий рахунок від споживачів природного газу і не є власністю ВАТ “Львівгаз”, якими відповідач не має права розпоряджатися.

Порушення вимог матеріального права, допущені судами при розгляді справи, є підставою для скасування винесених судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід проаналізувати господарські стосунки між позивачем та відповідачем, розрахунки за поставлений газ, врахувати наведене та вирішити спір із дотриманням вимог закону.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111¹⁷—111²¹ ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 3 листопада 2005 р. № 4/803-10/50 та рішення Господарського суду Львівської області від 7 липня 2005 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.