Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні 15 листопада 2005 р. в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на вирок Ружинського районного суду від 20 січня 2005 р., яким

К., 1963 р.н., уродженця с. Трубіївка Ружинського району Житомирської області,
судимого 23 липня 2004 р. за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

За вироком суду К. визнано винним у тому, що він у період з 2 по 6 січня 2004 р., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, шляхом зламу замків, проник у приміщення будинку В., що по вул. Лісовій, 31 в с. Верхівня Ружинського району Житомирської області, звідки таємно викрав майно потерпілого на загальну суму 226 грн.

18 липня 2004 р. близько 21-ї год., К., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, повторно, шляхом розбиття віконного скла, проник у приміщення будинку К., в Бистріївка Ружинського району Житомирської області, звідки таємно викрав майно потерпілого на загальну суму 213 грн. 50 коп.

У касаційному поданні заступник прокурора Житомирської області просить виключити з вироку щодо К. призначення покарання за ст. 70 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України К., міркування прокурора П. про задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини злочинів, вчинених К. і відповідно доказам у справі застосував матеріальний закон, що не оспорюється в касаційному поданні.

При призначенні К. покарання суд не врахував, що дані злочини засуджений вчинив до постановлення вироку в першій справі 23 липня 2004 р., за яким його було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, і на підставі ст. 70 КК України зарахував покарання за першим вироком в строк покарання за останнім вироком та остаточно обрав йому покарання у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі.

Проте, призначаючи покарання за сукупністю вироків, суд не врахував роз’яснень, що Пленум Верховний Суд України дав у постанові № 7 від 24 жовтня 2003 р. “Про практику призначення судами кримінального покарання” – коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що при обрані міри покарання суд не дотримався правил призначення покарання за кількома вироками. Тому з вироку підлягає виключенню призначення покарання за ст. 70 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія -

касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Вирок Ружинського районного суду від 20 січня 2005 р. щодо К. змінити: виключити вказівку суду про призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України. Вважати К. засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі.