Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.

Якщо під час розгляду заяви про встановлення факту проживання однією сім’єю суд установить, що це пов’язано з наступним вирішенням спору про право власності на нажите за період такого проживання майно, то згідно з ч. 6 ст. 235 ЦПК України суд повинен залишити таку заяву без розгляду і роз’яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Д. про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа — О., за касаційною скаргою Д. на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 23 січня 2007 р., установила наступне.

У жовтні 2006 р. Д. звернувся в суд з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу з О.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 листопада 2006 р. заяву задоволено. Встановлено, що Д. та О. проживали однією сім’єю без укладення шлюбу з 18 лютого 1993 р. по 1 липня 2006 р..

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 23 січня 2007 р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні заяви.

У касаційній скарзі Д. просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з доведеності факту проживання заявника з О. однією сім’єю без шлюбу.

Ухвалюючи рішення про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову в задоволенні заяви, апеляційний суд вказав, що наявні в справі докази не свідчать про ведення заявником та О. спільного побуту, що є складовою шлюбу.

Однак, з висновками судів як першої, так і апеляційної інстанцій погодитися не можна.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК cуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.

Згідно з ч. 6 ст. 235 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Судом першої інстанції встановлено, і це не спростовано апеляційним судом, що встановлення факту проживання однією сім’єю з О. заявник пов’язує з наступним вирішенням спору про право власності на нажите за період такого проживання майно.

Таким чином, по справі виник спір про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження, а тому рішення апеляційного суду в частині ухвалення нового рішення слід скасувати та залишити заяву без розгляду, роз’яснивши Д. та О., що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Керуючись ч. 6 ст. 235, п. 4 ч. 1 ст. 336, ст. 340, п. 3 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила касаційну скаргу Д. задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 23 січня 2007 р. в частині ухвалення нового рішення скасувати і залишити заяву без розгляду. В решті рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.