19 січня 2006 р. у Палаці прав людини м. Страсбурга (де працює Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) відбувся семінар на тему: “Виконання та наслідки рішень Європейського суду з прав людини: роль судової влади”, в якому на запрошення Голови ЄСПЛ Люціуса Вільдхабера взяв участь в.о. Голови Верховного Суду України П.П. Пилипчук.
Головною подією дня було урочисте відкриття судового року, на якому із доповіддю про підсумки роботи ЄСПЛ та ключовими напрямами й пріоритетами його подальшої діяльності виступив Люціус Вільдхабер, приділивши особливу увагу якості судових рішень та їх значенню для захисту прав і основних свобод людини, зміцнення демократичних цінностей. Він проаналізував найбільш важливі рішення, винесені ЄСПЛ за попередній період, у т.ч. щодо України (“Совтрансавто-холдинг проти України”).
Під час зустрічі П.П. Пилипчук заявив про розуміння українською судовою системою основоположної та важливої ролі ЄСПЛ у загальноєвропейському механізмі захисту прав і свобод людини. Відзначаючи різке зростання кількості рішень у справах, стороною яких є Україна, П.П. Пилипчук зазначив, що цей факт засвідчує потребу в більш глибокому аналізі причин, які призвели до такої тенденції, необхідності усунення негативних явищ з боку держави, підвищенні якості національного судового процесу, активізації співпраці між Верховним Судом України та ЄСПЛ, застосуванні практики ЄСПЛ при ухваленні судових рішень.
Люціус Вільдхабер у свою чергу наголосив на важливості забезпечення незалежності судової влади, належного функціонування судових органів, роботи Конституційного Суду України, виконання судових рішень.
З метою сприяння розвитку позитивних тенденцій судово-правової реформи в Україні, її поглиблення й послідовності, необхідності співпраці при здійсненні судового захисту прав та основних свобод людини П.П. Пилипчук запросив до України Голову ЄСПЛ Люціуса Вільдхабера.
Ключова роль у забезпеченні чіткого й дієвого контролю за реалізацією державами-членами Ради Європи взятих на себе зобов'язань щодо забезпечення прав та основних свобод людини належить ЄСПЛ. Саме ця судова інституція забезпечує гарантії прав людини, є контрольним механізмом дотримання державами-учасницями Ради Європи положень Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, (далі –Конвенція) впровадження її норм і принципів у рамки національних правових систем.
Україна як член Ради Європи підписала Конвенцію 9 листопада 1995 р. Після її ратифікації Верховною Радою 17 липня 1997 р. та з набуттям нею чинності в Україні наша держава визнала для себе обов'язковою юрисдикцію ЄСПЛ.
До складу ЄСПЛ входять незалежні судді, обрані Парламентською Асамблеєю Ради Європи від кожної держави-учасниці. Судді виносять свої рішення, керуючись нормами Конвенції та практикою застосування своїх рішень. Головою ЄСПЛ в 1998 році обрано швейцарського правника Люціуса Вільдхабера. Україну репрезентує суддя В.Г. Буткевич.
Кожен громадянин держави-члена Ради Європи має право звернутися до ЄСПЛ. Заява має бути подана проти держави, яка є учасницею вищезгаданої Конвенції, і не може бути спрямована проти приватної особи чи неурядової організації, оскільки Конвенція захищає права і свободи саме осіб від свавільного втручання держави.
ЄСПЛ розглядає заяви лише після того, як заявником було вичерпано всі засоби захисту своїх прав, передбачених національною правовою системою.
Останнім часом збільшується кількість рішень по суті, винесених ЄСПЛ у справах проти України: якщо у 2002 р. було ухвалено 1 рішення по суті, у 2003 – 7 таких рішень, то у 2004 р. – 13, а у 2005 р. – 100.
Крім того, збільшується кількість заяв, які визнано прийнятними для розгляду: якщо у 2003 р. такими було визнано 5 заяв, то у 2004 – вже 30. Сьогодні на розгляді перебувають майже 100 заяв проти України, які визнані прийнятними.
Зростання загальної кількості заяв проти України, різке збільшення кількості заяв, визнаних прийнятними, а також напрацювання Судом ряду “шаблонних” рішень, які уможливлюють прискорений розгляд справ за аналогією, дозволяє прогнозувати відчутне збільшення кількості рішень ЄСПЛ проти України по суті у 2006 р.
Заяви проти України здебільшого стосуються порушень таких прав:
- на свободу та особисту недоторканість;
- на мирне володіння своїм майном;
- на справедливий судовий розгляд у частині права на виконання рішення суду (передусім щодо виплати заборгованості по заробітній платі), перевищення розумних строків розгляду справ судами, існування до 2001 р. механізму скасування остаточних судових рішень у порядку нагляду.
На прикладі розглянутих справ ЄСПЛ (справа “Павлюлинець проти України”) було зазначено в т.ч. і про недоліки у роботі Верховного Суду України. Стосовно факту нерозгляду надто тривалого часу касаційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду у справі заявника аргумент про значну завантаженість Верховного Суду України ЄСПЛ відкинув як необґрунтований і зазначив, що Конвенція покладає на держави договірні зобов’язання організувати свої правові системи таким чином, щоб суди дотримувалися вимог п. 1 ст. 6 цієї Конвенції.
Серед інших питань, обговорюваних на семінарі, варто виокремити проблему нагляду за виконанням рішень ЄСПЛ.
Комітет Міністрів Ради Європи (далі – КМРЄ) відповідно до своїх повноважень має право здійснювати нагляд за виконанням державами-членами Ради Європи рішень ЄСПЛ. Протягом цього року КМРЄ розглянув на своїх засіданнях 11 справ проти України. Найбільш резонансними з них є “Совтрансавто-холдинг проти України” та “С. Меріт проти України”, які стосуються порушення права на справедливий судовий розгляд та права на ефективний судовий захист.
Протягом останніх років у КМРЄ неодноразово порушувалися питання щодо стану виконання рішень ЄСПЛ у справах засуджених до довічного ув’язнення Полторацького, Алієва, Кузнецова, Назаренка, Хохліча. Стан обговорення цих справ дозволяє прогнозувати можливість підготовки проміжних резолюцій у близькій перспективі.
Завдяки заходам, здійсненим українською стороною на різних рівнях, було забезпечено взаємодію з КМРЄ та Секретаріатом Ради Європи у питаннях, що стосуються виконання рішень ЄСПЛ проти України. Це, а також послідовне виконання Урядом України відповідних судових рішень, унеможливило висунення на адресу України звинувачень у невиконанні зобов’язань, передбачених ЄКПЛ.
У 2006 р. варто очікувати на значну увагу КМРЄ до виконання рішення у справі “Мельниченко проти України” (порушення права на вільні вибори, передбаченого ст. 3 Протоколу № 1 Конвенції), у справі Української Медіа-Групи (порушення ст. 10 Конвенції – право на свободу виявлення поглядів), у справі Гонгадзе (порушення ст. 2 – право на життя – та ст. 3 Конвенції – заборона катувань).
Серед актуальних питань, які піднімалися на зустрічах та в процесі обговорень, – завершення розробки та ухвалення Закону України щодо виконання рішень ЄСПЛ, а також ряду законодавчих актів, обумовлених потребою у забезпеченні виконання рішень ЄСПЛ та унеможливленні повторення в нашій державі аналогічних за змістом порушень прав людини.
Передусім це стосується ролі та місця прокуратури у структурі органів державної влади та приведення її повноважень у відповідність до стандартів Ради Європи, а також вдосконалення судової системи (забезпечення незалежності судочинства, виконання судових рішень, надання компенсації особам, які потерпіли внаслідок невиконання судових рішень або ж безпідставно тривалого процесу судочинства).
Особливу стурбованість викликала необхідність завершення роботи над офіційним перекладом Конвенції, відсутність якого суттєво перешкоджає ефективному використанню цього основоположного документа у вітчизняному судочинстві.
Доповідачами семінару (М. Егідіус Кюріс – Литва, М. Ганс-Юрген Пап’є – Німеччина, Його честь Суддя Сідлі – Великобританія) окреслювалися основні напрями діяльності Ради Європи щодо положень Конвенції, впровадження її норм і принципів у рамки національних правових систем, ефективного використання практики ЄСПЛ та виконання судових рішень.
Під час робочого візиту вивчалася також практика формування ЄСПЛ принципів, критеріїв, механізмів при визначені структури канцелярії, (функції і організація якої передбачені правилами процедури ЄСПЛ). Досвід ЄСПЛ може бути надзвичайно корисним у контексті вдосконалення організаційної роботи судових органів України (апаратів судів) щодо необхідності більш чіткого розмежування процесуальних, організаційних та господарських (матеріально-технічних, обслуговуючих) функцій, надання інформаційних і правових послуг, що вимагаються судом.
Досвід роботи судових органів країн Європи базується на концепції зосередження повноважень судді (у т.ч. суддів, які обіймають адміністративні посади) виключно на організації судового процесу, якості прийняття судових рішень, стратегії подальшого розвитку судово-правової системи. На голову суду покладаються лише представницькі, загальні адміністративні й загальні організаційні (координуючі) функції. Інші функції (з відповідними повноваженнями для їх виконання) надаються працівникам канцелярії (секретаріату, апарату) суду. При цьому їхня діяльність є підзвітною та підконтрольною голові суду та органу, який формується із представників від загального складу суддів і голів секцій (колегій, палат).
За наслідками робочого візиту, протокольних зустрічей (проведених спільно з представниками постійного представництва України при Ради Європи) із суддями ЄСПЛ (окремо – із суддею від України В.Г. Буткевичем), делегаціями від інших країн заплановано підготовку ряду заходів, спрямованих на виконання досягнутих домовленостей.