Ці та інші важливі питання було порушено під час зустрічі у Верховному Суді України з представниками Комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи з питань дотримання обов’язків та зобов’язань державами-членами Ради Європи (моніторингового комітету).

Перший заступник Голови Верховного Суду України Петро Пилипчук, подякувавши гостям за бажання зустрітися з представниками суддівського корпусу України і за співпрацю, яка триває упродовж кількох років, зауважив, зокрема, що, на жаль, від часу останньої зустрічі з представниками моніторингового комітету ПАРЄ в Україні вирішено далеко не всі проблеми, що обговорювалися, як на загальнодержавному рівні, так і на рівні судової влади.

У свою чергу співдоповідач Комітету Рената Вольвенд зізналася, що з часу минулих відвідин України і після низки теперішніх зустрічей у неї значно поменшало оптимізму щодо реальності тих кроків, які Україна має здійснити у рамках дотримання своїх зобов’язань. Це стосується, зокрема, і ходу судової реформи, адже, зауважила пані Вольвенд, важко зрозуміти, чому вона знову «повисла у повітрі».

Відповідаючи на запитання, перший заступник Голови Верховного Суду України констатував, що український законодавець не чує голосу суддівського корпусу щодо подальших кроків у напрямі завершення судової реформи. Законопроект «Про судоустрій та статус суддів», прихильники якого видають його за рішучий крок у плані реформування судоустрою, насправді жодного відношення до судової реформи не має. Він містить ряд концептуальних положень, які не узгоджуються з Конституцією України, міжнародними стандартами, рішеннями Конституційного Суду України, Концепцією вдосконалення судівництва, рекомендаціями Венеціанської комісії. Реалізація даного законопроекту, наголосив Петро Пилипчук, може призвести до суттєвих негативних наслідків: загострення й посилення існуючих руйнівних процесів у сфері правосуддя та знищення його засад, подальше віддалення правосуддя від людей, унеможливлення оперативного судового захисту прав та свобод людини і громадянина, зниження рівня незалежності суддів і самостійності судів, потягне необґрунтовані, але колосальні бюджетні витрати.

Петро Пилипчук висловив сподівання, що із завершенням чергової політичної кризи в Україні Верховна Рада України врахує, нарешті, бачення суддів того, як має рухатися судово-правова реформа в Україні.

Обговорюючи критичний стан фінансування українських судів, перший заступник Голови Верховного Суду України назвав його багаторічним болем судової влади, оскільки при наявному двадцятивідсотковому задоволенні потреб судочинства дуже важко забезпечувати його високу якість. Інколи через брак коштів суди опиняються перед загрозою зупинення здійснення правосуддя, і судді самі, за власні кошти, вимушені купувати конверти, марки, ручки чи папір. Однак, наголосив Петро Пилипчук, із набуттям чинності з 1 січня 2010 року нового законодавства України щодо запобігання та протидії корупції, судді за подібні дії опиняться перед загрозою притягнення до відповідальності.

Сторони обговорили також стан здійснення судочинства адміністративними судами в Україні, виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини і роль у цьому Верховного Суду України, дотримання прав людини під час президентських виборів 17 січня 2010 року.