У січні 2009 року Генеральна прокурора України звернулася до Голови Верховного Суду України з проханням підтримати і внести на розгляд Верховної Ради України подання про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Оболонського районного суду м. Києва Тищука М.Ф., який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.

Як зазначається у поданні, затримання обвинуваченого Тищука М.Ф. і застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту необхідно здійснити “з метою запобігання його спробам ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, для забезпечення виконання процесуальних рішень”.

Разом з тим у поданні не наведено жодних фактичних обставин, які б вказували на спроби обвинуваченого Тищука М.Ф. ухилитися від слідства і суду або на невиконання ним процесуальних рішень. Більше того, у ході спілкування зі слідчим у цій справі та самим обвинуваченим з’ясовано, що Тищук М.Ф. з’являється на усі без винятку виклики слідчого, бере участь у слідчих діях і виконує усі процесуальні рішення слідчого, які його стосуються.

У поданні також не наведено переконливих фактів, які свідчили б про перешкоджання з боку обвинуваченого Тищука М.Ф. встановленню істини у цій кримінальній справі. Необхідність обрання Тищуку М.Ф. запобіжного заходу у виді взяття під варту обґрунтовується лише певною “інформацією Служби безпеки України”. При цьому незрозумілим є те, що у правовому відношенні являє собою вказана інформація СБУ, невідомо, яким є її процесуальний статус у цій кримінальній справі. До того ж, на момент внесення Генеральною прокуратурою України зазначеного подання цю інформацію процесуальним шляхом перевірено не було. Крім того, окремі із вказаних у цій інформації факти є нічим іншим, як реалізацією обвинуваченим свого права на захист (зокрема, його зустрічі та спілкування з представниками адвокатського об’єднання).

Інших доводів на підтвердження необхідності обрання обвинуваченому Тищуку М.Ф. запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в поданні Генеральної прокуратури України не наведено.

Таким чином, зазначене подання є юридично необґрунтованим, оскільки воно не містить достатніх підстав для застосування вказаного запобіжного заходу, як цього вимагає частина друга статті 148 КПК України, і не може бути підтримане і внесене на розгляд Верховної Ради України.

З огляду на наведене Голова Верховного Суду України повернув вказане подання до Генеральної прокуратури України.