Відповідно до вимог ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, якщо вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2005 р. засуджено М., за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-розпорядчими функціями на 1 рік 6 місяців; за ч. 1 ст. 366 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-розпорядчими функціями на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно М. призначено 2 роки 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-розпорядчими функціями на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України М. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та з покладенням на неї обов’язків, передбачених пунктами 2—4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком М. засуджено за те, що вона, працюючи протягом червня—серпня 2005 р. на посаді головного лісничого в лісовому господарстві та являючись службовою особою, зловживаючи своїм службовим положенням, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошима в сумі 1 тис. 323 грн 77 коп., призначених для виплати погашень авансових підзвітів та заробітної плати водію даного підприємства А., складала звіти про використання грошових коштів, які містили завідомо неправдиві відомості, які в подальшому передала в бухгалтерію підприємства. Однак заволодіти всією сумою грошей не змогла, оскільки 779 грн 42 коп. було депоновано директором підприємства.

У касаційному поданні заступник прокурора Автономної Республіки Крим, не заперечуючи обґрунтованість доведеність вини М., ставить питання про скасування вироку щодо неї в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та закриття справи на підставі ст. 7 КПК України, ст. 48 КК України. Мотивує тим, що суд призначаючи М. покарання у виді обмеження волі, залишив поза увагою те, що вона має на утриманні дитину віком до 14 років, а відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі до осіб, які мають дітей віком до 14 років не застосовується.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про обґрунтованість касаційного подання, яке він підтримав і просив задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційному поданні доводи, колегія суддів дійшла висновку, що подання підлягає задоволенню.

Винність М. у вчиненні злочинів, за які її засуджено у касаційному поданні не оспорюється і підтверджується дослідженими та належно оціненими судом доказами.

Згідно зі ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, якщо вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути небезпечно.

Як видно із матеріалів справи, М. раніше не судима, має на утриманні неповнолітню дитину, злочини вчинено внаслідок тяжких сімейних обставин, завдану шкоду відшкодувала, сприяла розкриттю злочинів, які є невеликої та середньої тяжкості.

Враховуючи зазначені обставини колегія суддів вважає, що внаслідок зміни обстановки вчинені нею діяння втратили суспільну небезпечність.

За таких обставин, вирок щодо М. підлягає скасуванню, М. на підставі ст. 48 КК України підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а справа відповідно до статей 400¹, 7 КПК України закриттю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційне поданням заступника прокурора задовольнити.

Вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2005 р. щодо М. скасувати та звільнити її від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки, а справу закрити на підставі ст.7 КПК України.