Верховний Суд України вважає, що проект Трудового кодексу України, який подано на розгляд Верховної Ради України (реєстр. № 1108 від 4 грудня 2007 р.), потребує суттєвого доопрацювання.

Аналіз цього документу свідчить, що більшість його положень є суперечливими та недосконалими. Окремі положення проекту звужують зміст і обсяг прав працівників у порівнянні з нормами чинного Кодексу законів про працю України, чим порушуються приписи ст. 22 Конституції України.

Потребують доопрацювання загальні положення проекту з метою визначення кола тих відносин, що є предметом правового регулювання Трудового кодексу України. З огляду на це Верховний Суд України вважає недоцільним включення до проекту видів діяльності, на які не поширюється трудове законодавство, зокрема проходження військової служби у Збройних Силах України та в інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, в органах внутрішніх справ, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України, пожежній охороні тощо. У проекті зроблено й інші спроби регулювати відносини, які не є трудовими. Це стосується питань зайнятості населення та працевлаштування, освіти, процесуального судочинства.

Визначення таких понять як “незаконне звільнення”, “дискримінація у сфері праці”, “примусова праця”, “правонаступництво”, “масові звільнення працівників у зв’язку зі скороченням”, “працівник із сімейними обов’язками” тощо та регулювання відповідних суспільних відносин потребують приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів. А цього, судячи з формулюваннь положень проекту, сповна не досягнуто.

Запропоновану проектом редакцію положень щодо поняття, форми та змісту трудового договору викладено суперечливо і не досить чітко, що у підсумку негативно позначиться на реалізації прав працівників. Положення проекту, пов’язані з класифікацією актів цивільного законодавства, цивільною дієздатністю фізичної особи, визначенням та обчисленням строків, загальними положеннями про юридичну особу, потребують узгодження з нормами Цивільного кодексу України.

У багатьох положеннях проекту регулювання трудових відносин віднесено до компетенції сторін колективного договору або роботодавця і працівника при укладенні трудового договору, що вказує на обов’язковість укладення цих договорів. Водночас проект допускає можливість відсутності колективного договору або укладення трудового договору у формі акта роботодавця. За цього проектом не визначено порядку регулювання питань, які мають бути відображені у колективному чи трудовому договорі.

Потребують перегляду запропоновані у проекті положення про нагляд та контроль за дотриманням трудового законодавства, які концептуально суперечать основним засадам державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності, визначеним чинним законодавством України, та міжнародним стандартам.

Підтримуючи пропозицію стосовно кодифікації трудового законодавства, Верховний Суд України наголошує на тому, що положення законів України “Про оплату праці”, “Про відпустки”, “Про колективні договори та угоди”, “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, які пропонується визнати такими, що втратили чинність, відображені у проекті лише частково, у зв’язку з чим окремі, випробувані практикою правові механізми реалізації трудових норм та соціально-трудових гарантій не збережені.