Коли під час розгляду кримінальної справи, до постановлення у ній вироку, буде встановлено, що підсудний винен в іншому злочині, але вирок у другій справі скасований і остаточне рішення у ній ще не постановлено, суд не вправі призначати такій особі кримінальне покарання з посиланням на ч. 4 ст. 70 КК України

Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 2 квітня 2004 р. П. засуджено за ч. 4 ст. 187 КК на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності, за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 357 КК на 2 роки обмеження волі, за ч. 1 ст. 129 КК на 2 роки обмеження волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного П. вироком Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2003 р., більш суворим, П. остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 146 КК П. виправдано за відсутністю в його діянні складу злочину.

Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 2 квітня 2004 р. Н. засуджено за ч. 4 ст. 187 КК на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності, за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 357 КК на 2 роки обмеження волі, за ч. 1 ст. 129 КК на 2 роки обмеження волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного Н. вироком Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2003 р., більш суворим, Н. остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 146 КК Н. виправдано за відсутністю в його діянні складу злочину.

Ухвалою Верховного Суду України від 20 січня 2005 р. вирок щодо П. та Н. змінено. Виключено з вироку обвинувачення П. і Н. у продовженні ними 12 березня 2002 р. розбійного нападу та заволодінні 10 тис. доларами США потерпілого А. Постановлено вважати виправданими П. та Н. не за ч. 3, а за ч. 5 ст. 185 КК. У решті вирок залишено без зміни.

З урахуванням змін, внесених ухвалою Верховного Суду України, П. та Н. визнано винними у вчиненні таких злочинів.

У лютому—березні 2002 р. П., Н. та М., якого засуджено 25 вересня 2003 р. судом Російської Федерації, знаючи, що підприємець А. має значні кошти, за ініціативою М., за попередньою змовою між собою, вирішили вчинити розбійний напад на підприємця та його умисне вбивство з корисливих мотивів.

Реалізуючи свій намір, вони 11 березня 2002 р. на автомобілі під керуванням Г., який не знав про їх змову, прибули до оптового складу, де Н. ударив А. газовим пістолетом по голові, а потім разом із П. заштовхали його до салону автомобіля. Г. побачив це, висловив обурення, на що Н., приставивши йому до голови газовий пістолет, погрожував вбивством. Г., сприйнявши ці погрози як реальні, продовжив виконувати подальші вказівки та привіз усіх до будинку. Застосовуючи до потерпілого фізичну силу, П., Н. та М. відібрали в нього гроші, паспорт та ключі від складу, де зберігалися гроші, а потім заклеїли йому рота скотчем та заздалегідь приготовленим шнуром задушили його.

П. та Н. повернулись до квартири разом із Ш. та Д. Остання, дізнавшись про вчинене, повідомила про намір звернутися з цього приводу до правоохоронних органів. П., завівши Д. у ванну кімнату, погрожував їй вбивством, бив її, душив та топив, занурюючи голову у ванну, а коли добився від останньої обіцянки, що вона нікому не розповість про вчинене, відпустив її.

У клопотаннях про перегляд в порядку виключного провадження судових рішень:

- прокурор просив змінити вирок суду щодо П. та Н., виключивши з нього рішення суду про призначення обом засудженим остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК;

- захисник просив скасувати вирок Апеляційного суду Вінницької області від 2 квітня 2004 р. щодо П. через неправильне застосування кримінального закону та суворість призначеного засудженому остаточного покарання;

- засуджений П. також просив скасувати постановлений щодо нього вирок та направити справу на новий судовий розгляд. При цьому засуджений посилався на те, що попередній вирок Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2003 р. скасовано ухвалою спільного засідання Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 р., а тому призначення йому остаточного покарання з посиланням на ч. 4 ст. 70 КК, є безпідставним. Крім того зазначає, що попередньої змови на вбивство потерпілого не було, а Н. вбив А. один.

У поданні суддів порушувалося питання про часткове задоволення клопотання прокурора, засудженого П. та його захисника.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав клопотання прокурора та частково підтримав клопотання засудженого П. та його захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України визнали, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання засудженого та його захисника — частковому задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2003 р. засуджено П. за сукупністю злочинів, передбачених ст. 348 КК, пунктами 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК, ч. 3 ст. 262 КК, ч. 1 ст. 14 КК, ч. 2 ст. 187 КК, ч. 1 ст. 263 КК, ч. 4 ст. 187 КК, ст. 353 КК на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю та Н. за сукупністю злочинів, передбачених ст. 348 КК, пунктами 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК, ч. 3 ст. 262 КК, ч. 1 ст. 14 КК, ч. 2 ст. 187 КК на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Установлено, що за вироком Апеляційного суду Вінницької області від 2 квітня 2004 р. судом при призначенні засудженим П. та Н. остаточного покарання застосовано правила ч. 4 ст. 70 КК, оскільки злочини, за які вони засуджені в цій справі, вчинені ними до постановлення стосовно них вироку від 17 жовтня 2003 р.

Однак, із наявних у Верховному Суді України даних убачається, що ухвалою спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 р. вирок Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2003 р. щодо П. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Крім цього, ухвалою спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України від 26 грудня 2007 р. вирок Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2003 р. щодо Н. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

За таких обставин, рішення суду про призначення П. та Н. остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК підлягає виключенню з вироку апеляційного суду від 2 квітня 2004 р., а також, в порядку ст. 395 КПК, з ухвали Верховного Суду України від 20 січня 2005 р.

Також підлягають виключенню із вступної частини зазначених судових рішень відомості про судимість П. та Н. за вироком Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2003 р.

Посилання засудженого П. і його захисника у клопотаннях на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а також на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого, не є підставою для перегляду судових рішень в порядку виключного провадження.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б істотно вплинули на правильність судових рішень щодо П. та Н., перевіркою матеріалів справи не встановлено.

За таких обставин Верховний Суд України вирок Апеляційного суду Вінницької області від 2 квітня 2004 р. та ухвалу Верховного Суду України від 20 січня 2005 р. щодо П. та Н. змінив: виключив з них рішення про призначення П. та Н. остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК та відомості про їх судимість за вироком Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2003 р. Ухвалив вважати П. засудженим за ч. 4 ст. 187 КК, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, ч. 3 ст. 357 КК, ч. 1 ст. 129 КК, ч. 1 ст. 70 КК на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; Н. засудженим за ч. 4 ст. 187 КК, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, ч. 3 ст. 357 КК, ч. 1 ст. 129 КК, ч. 1 ст. 70 КК на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.