На цьому Василь Онопенко наголосив під час проведення в Генеральній прокуратурі України за участі Президента України Віктора Януковича координаційної наради керівників правоохоронних органів держави з питань протидії злочинності та корупції.

Аналіз змісту цих законів, підкреслив Голова Верховного Суду, свідчить про те, що їх застосування становитиме величезну загрозу конституційним правам і свободам людей, призведе до ігнорування принципу верховенства права, може викликати спалах свавілля тих, хто буде їх застосовувати. Багато положень цих законопроектів є юридично необґрунтованими, суперечливими, штучними для української правової системи, немало й таких, що суперечать Конституції України. У цьому зв’язку Голова Верховного Суду України нагадав присутнім, що 27 липня минулого року Пленум Верховного Суду звернувся до Конституційного Суду з конституційним поданням щодо відповідності Конституції низки положень зазначених законів. Наразі Конституційний Суд розглядає справу за цим поданням.

З огляду на це Василь Онопенко вважає цілком обґрунтованим рішення парламенту про відтермінування набрання чинності цими законами до 1 січня 2011 року і висловив сподівання, що Президент України підтримає рішення законодавчого органу, аби ґрунтовно доопрацювати ці закони. Протидія корупції має вестися правовими засобами відповідно до Конституції, переконаний Голова Верховного Суду України.

Аналізуючи причини неефективної протидії злочинності, Василь Онопенко зауважив, що часто представники правоохоронних органів вбачають їх у діяльності судів, зокрема у їхній лояльності до підсудних, безпідставному поверненні кримінальних справ на додаткове розслідування чи винесенні виправдувальних вироків, зрештою – у корумпованості суддів.

Такі претензії інколи справедливі, оскільки в судах трапляються і некомпетентність, і бездушність, і випадкові та непрофесійні люди, і корупція й нечистоплотність. Це, переконаний Голова Верховного Суду, має стати предметом серйозного обговорення і бажано – за участі Президента України.

Однак основні причини неефективної протидії злочинності – у неправильній спрямованості правоохоронної діяльності, в архаїчних критеріях оцінки роботи відповідних органів, у низькій якості документування та розслідування злочинної діяльності.

Василь Онопенко навів приклади того, як часто інформація про те, що правоохоронці направляють до суду тисячі протоколів про корупційні правопорушення, а суди мало не у половині випадків закривають справи, чи з тисячі фактів хабарництва засуджують до реального позбавлення волі лише десятки хабарників, на широкий загал звучить дуже ефектно, і в результаті суди громадськістю сприймаються як основні винуватці поширення корупції. Та офіційна статистика й аналіз судової практики з розгляду справ про корупційні правопорушення свідчать зовсім про інше – про намагання деяких органів створити видимість боротьби з корупцією шляхом збільшення (у багатьох випадках – штучно або щодо дрібних правопорушень) кількості складених адмінпротоколів про корупційні правопорушення та кількості кримінальних справ про хабарництво.

Так, повідомив Василь Онопенко, у 2009 р. до судів надійшло 6,1 тис. справ про корупційні правопорушення. До адміністративної відповідальності притягнуто 4,1 тис. осіб. Стосовно 1,4 тис. осіб справи закрито, зокрема, у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (стосовно 970 осіб) та у зв’язку зі звільненням від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого корупційного правопорушення. При цьому такі протоколи в переважній більшості складені стосовно службовців найнижчих категорій: 45% таких корупціонерів – це посадові особи органів місцевого самоврядування (сільських, районних та міських рад).

Кому ж потрібні такі показники та штампування відповідних протоколів? Адже замість того, щоб займатися виявленням серйозних корупційних схем та організованих злочинних угруповань, оперативні підрозділи витрачають час і засоби на документування дрібноти, якою потім «закидають» суди, констатував Василь Онопенко.

Особливе занепокоєння Голова Верховного Суду висловив з приводу зловживання правом на порушення кримінальних справ, що набуває значного поширення. Зокрема, торік суди України визнали незаконними, тобто такими, що порушені за відсутності передбачених законом підстав, майже 3,5 тис. постанов про порушення кримінальних справ. Суди задовольнили приблизно кожну третю скаргу на постанову про порушення кримінальної справи. Такі постанови виносили як органи дізнання та слідчі, так і прокурори. Тому Василь Онопенко звернув увагу на те, що наслідком незаконного порушення кримінальних справ є незаконне кримінальне переслідування, незаконне затримання осіб, незаконне застосування оперативно-розшукових заходів та інші порушення конституційних прав громадян. Непоодинокі факти безпідставного порушення кримінальних справ стосовно суддів, у чому вбачається намагання вплинути на деяких суддів чи розгляд конкретних справ. Для правової держави це неприпустимо. Як неприпустимим є і безпідставне застосування оперативно-розшукових заходів, на що звернув увагу і Президент України Віктор Янукович, представляючи колективу Міністерства внутрішніх справ України нового керівника цього відомства.

Щороку, поінформував присутніх Василь Онопенко, суди дають у середньому 20 тис. дозволів на прослуховування і застосування технічних засобів. А де серйозні кримінальні справи, які є результатом проведення таких заходів? Їх зовсім небагато. Це свідчить про те, що заходи, які обмежують такі конституційні права громадян, як право на недоторканність житла, на таємницю листування та телефонних розмов, на невтручання в особисте та сімейне життя, проводилися з надуманих підстав, або зовсім з інших причин, не пов’язаних з протидією злочинності.

При цьому Голова Верховного Суду зазначив, що в останні роки оперативні підрозділи все частіше звертаються саме до таких заходів, які, за великим рахунком, є заходами крайньої необхідності. Так, якщо у 2005 р. суди розглянули понад 9 тис. подань оперативних підрозділів про негласне зняття інформації з каналів зв’язку та застосування відповідних технічних засобів, то у 2006 та 2007 роках таких подань уже було розглянуто по 17 тис., у 2008 р. – 25 тис., а у 2009 р. – уже 27 тис. Тенденція до збільшення випадків негласного прослуховування та застосування інших способів негласної фіксації поведінки людей очевидна. А ось тенденції до збільшення кількості реалізації серйозних оперативних розробок не помітно.

У той же час, наголосив Василь Онопенко, успіху у протидії злочинності можна досягти за умови конструктивної співпраці між усіма правоохоронними органами та судами. Основою для такої співпраці мають бути дотримання закону та інтереси держави.