Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у господарських справах у касаційному порядку 2005 Постанова у справі за позовом ЗАТ “Укртатнафта” до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4., 7.7.5, п.7.7. статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.


Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 9 серпня 2005 р. м. Київ

Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Вищого господарського суду України від 28.04.2005 р. у справі за позовом закритого акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У липні 2004 р. ЗАТ “Укртатнафта” звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000322305/067 від 29.06.2004 р., яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 79652024 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувались невідповідністю податкового повідомлення-рішення вимогам п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі – Закон), згідно якого не дозволяється включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, оскільки позивачем в процесі перевірки вказані документи були надані відповідачу в повному обсязі і таким чином відсутні підстави для зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відповідність спірного повідомлення-рішення вимогам податкового законодавства та безпідставність позовних вимог.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.09.2004 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.11.2004 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2005 р. позов задоволено, посилаючись на відповідність вимогам Закону наданих позивачем податкових накладних, які підтверджують факт сплати при придбанні товару ПДВ і тому позивач правомірно включив відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

30.06.2005 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою Кременчуцької ОДПІ порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 28.04.2005 р.. Скарга мотивується неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи без змін судові рішення у справі Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що Закон України “Про податок на додану вартість” не містить норми, яка б встановлювала відшкодування ПДВ з бюджету тільки із сум, які фактично до нього надійшли, а пп. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону передбачено, що у випадку, коли сума бюджетних надходжень від ПДВ відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до державного бюджету України.

Проте з такими висновками не можна погодитися з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що внаслідок проведення позапланової документальної перевірки ЗАТ “Укртатнафта” Кременчуцькою ОДПІ стосовно правильності повноти та обґрунтованості відшкодування сум ПДВ з бюджету за листопад-грудень 2003 р. і січень-лютий 2004 р., прийнято повідомлення-рішення, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 79652024 грн.

При проведенні документальної перевірки постачальників ОДПІ встановлено, що постачання нафти сирої, російських родовищ здійснювалось по ланцюгу: ЗАТ “Укртатнафта” – ТОВ “Промекспорт” – ПП “Кватрсинтез” – ТОВ “Хімотекс”, останнє на підставі норм Закону України “Про іноземні інвестиції” має право на звільнення від обов’язку сплати ПДВ і відображає в Деклараціях по ПДВ вартість, обсяги реалізації, які звільнені від оподаткування і сум ПДВ по вказаним операціям до бюджету не сплатило.

Відповідно до Закону України “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” на території України до всіх підприємств, створених за участю іноземних інвестицій, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов’язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій (стаття 1). За цим Законом спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 3). Тобто з дня набуття чинності Законом про усунення дискримінації в оподаткуванні припинено пільговий режим валютного регулювання, оподаткування та митного оформлення для підприємств, створених із залученням іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу їх внесення.
Оскільки Закон України “Про іноземні інвестиції” втратив чинність до початку користування ТОВ “Хімотекс” гарантіями захисту іноземних інвестицій, то при придбанні імпортованої нафти, товариство безпідставно не сплатило до бюджету суми ПДВ.
Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Підпункт 7.4.1. п. 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, крім інших обов’язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов’язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум.
Згідно з п.п. 7.7.5, п.7.7. Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону).
Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Відсутність надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період не заперечувалась позивачем та не спростована судами першої та апеляційної інстанцій.
Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що один з постачальників продавця (ТОВ ôПромекспортö), якому позивач перерахував відповідні суми податку на додану вартість, а саме ТОВ ôХімотексö, яке і повинно було сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, у відповідному податковому періоді таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку ôподаткове зобов’язанняö не відображало та, відповідно, податку до бюджету не сплачувало.
Оскільки допущені судами помилки у застосуванні норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору, всі ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 11117 – 11119 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата
п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 28.04.2005 р., постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.11.2004 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 13.09.2004 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.