Оскільки між позивачем та відповідачем зобов’язання виникли на підставі адміністративного акта внаслідок реструктуризації, а не на підставі договору про відступлення права вимоги, то до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення закону, що регулюють правовідносини стосовно правочинів про відступлення права вимоги
Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 30 вересня 2008 р.
(витяг)
У червні 2006 р. державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (далі — ДП) пред’явило у Господарському суді м. Києва позов до державної акціонерної компанії “Хліб України” (далі — ДАК) про стягнення заборгованості в сумі 8 тис. 241 грн. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач за розподільчим балансом передав недійсну вимогу при утворенні ДП, що згідно зі ст. 519 ЦК є підставою для застосування відповідальності.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29 січня 2008 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2008 р., позов задоволено. Судові рішення обґрунтовані тим, що відповідно до положень ст. 519 ЦК відповідач, як первісний кредитор, має відповідати перед позивачем, як новим кредитором, за недійсність переданої йому вимоги.
Постановою Вищого господарського суду України від 9 липня 2008 р. залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції з тих же самих мотивів.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 11 вересня 2008 р. за касаційною скаргою ДАК порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 9 липня 2008 р.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України з мотивів її невідповідності нормам матеріального права та різного застосування Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону в аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача, представників ДАК, ДП, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України погодився з висновками останнього стосовно того, що передана за розподільчим балансом внаслідок реструктуризації ДАК заборгованість є уступка недійсної вимоги.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Як встановлено судами, постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 р. № 690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” шляхом виділення зі складу підприємства ДАК створено позивача, та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
На виконання п. 3 зазначеної постанови, між позивачем та відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31 липня 2003 р. та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості за цим балансом, що були погоджені протоколом від 2 вересня 2003 р. №5 Урядової комісії з реструктуризації ДАК, відповідно до яких, до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України.
Отже, враховуючи, що між позивачем та відповідачем зобов’язання виникли на підставі адміністративного акта внаслідок реструктуризації, а не на підставі договору про відступлення права вимоги, то до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення закону, що регулюють правовідносини стосовно правочинів про відступлення права вимоги.
Враховуючи викладене, всі прийняті судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа — направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 11117—11120 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ДАК задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 9 липня 2008 р. у справі № 12/587, постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2008 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 29 січня 2008 р. скасувала, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.